ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

Дерба Тамара Олександрівна, науковий співробітник Інституту інформаційних технологій і засобів навчання Академії педагогічних наук України

Анотація

У статті проведено аналіз розвитку дистанційної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах Росії і зарубіжжя, відображені проблеми запровадження дистанційної освіти у середні школи, показані перспективи дистанційної освіти для навчання старшокласників на профільному рівні та розглянуті приклади зарубіжних успішних проектів дистанційної форми навчання в середній освіті.

Ключові слова: дистанційна освіта, дистанційна форма навчання, Інтернет-навчання, інформаційно-комунікаційні технології, профільне дистанційне навчання.

Протягом останніх десятиріч дистанційна освіта (ДО) стала глобальним явищем освітньої та інформаційної культури. Попри це до нинішнього часу дистанційна форма освіти не використовується широко в освітньому процесі шкіл, коледжів, гімназій та інших середньо-спеціальних навчальних закладів.

Головною перевагою дистанційної освіти є її екстериторіальність (тобто немає прив’язки до певної території). Крім того, дистанційне навчання (ДН) пропонує оновлені знання, останні теорії, що забезпечують світові інформаційні ресурси.

Дистанційна освіта – це нова форма освіти для учнів і викладачів України, тому важливо дослідити переваги і недоліки цієї системи та знайти шляхи подолання певних проблем. Саме це й буде метою описуваного дослідження, крім того необхідно порівняти сучасний стан дистанційного навчання в Україні (його зародження) і в Росії (країні, у якій є дуже результативні експерименти в цій галузі).

Так, можна сформулювати певні завдання нашого дослідження: 1) аналіз означень дистанційної освіти та різних дистанційних форм навчання; 2) дослідження цільової аудиторії дистанційної освіти; 3) розгляд технічних та кадрових проблем ДН; 4) порівняльний аналіз проектів ДО в Україні та Росії.

Головним завданням ДН є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей людини за допомогою відкритого і вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, у тому числі, доступних в Інтернеті. А оскільки Інтернет – це світова інформаційна мережа, то вона може бути одним із засобів ДН, тому що її дані допоможуть учням (і викладачам) створити повну інформаційну картину з питань, що їх цікавлять.

Мережа Інтернет постійно розширює свої можливості, сервіси, розміщену з її допомогою інформацію, яка є значущою з точки зору освіти. Так, сучасні засоби телекомунікації, залучені майже в усі галузі освітньої діяльності, використовуються у процесі підготовки школярів і студентів, дають можливість появи нових форм освіти, без яких стає неможливим розв’язання постійно поновлюваного спектру завдань, що висуває сучасна освіта. Наприклад, однією з можливих галузей ефективного застосування Інтернет-технологій у загальній середній освіті може стати профільна освіта старшокласників. Завдяки таким технологіям до освіти школярів у межах досить вузьких профільних напрямів підготовки можуть бути залучені спеціалісти-професіонали з ВНЗ, яких, із зрозумілих причин, кожна школа немає. І це лише один із можливих аргументів, що говорять про необхідність створення і залучення системи профільної освіти школярів з використанням Інтернет-технологій.

Інтернет багатофункціональний – поряд із функціями пошуковою (каталоги, колекції посилань) та інформаційною (електронні бібліотеки, віртуальні центри, бази даних, електронні книги і журнали, методична література) він виконує інтерактивну функцію, що дозволяє дітям (і викладачам) спілкуватися за допомогою електронної пошти, форумів і на персональних чатах, а також влаштовувати відеоконференції.

З розвитком Інтернету отримує подальший розвиток і технологічну реалізацію ідея відкритої освіти. Така форма освітнього процесу залучає учня у відкриті системи інформаційних баз даних, знімає просторово-часове обмеження в роботі з різними джерелами інформації, що досить актуальне в сучасному постіндустріальному, інформаційному суспільстві. Відкрита освіта передбачає використання нових засобів телекомунікацій, залучаючи школяра до широкого відкритого інформаційного світу, також вона дозволяє молодій людині нової соціальної формації повніше реалізувати свої потенційні можливості. Без такого підходу неможливий розвиток індивідуальності, а в цілому – неможлива й еволюція всього суспільства.

Одним із найбільш динамічно розвинутих напрямів відкритої освіти є дистанційна освіта (ДО), яка дозволяє реалізувати такі принципи:

· доступність навчання, а саме подолання фізичних обмежень людини, розширення аудиторії учнів;

· індивідуальна спрямованість навчання, створення комфортних умов для школярів і вчителів, урахування індивідуальних психологічних особливостей (сприйняття, пам’яті, мислення), індивідуальний темп навчання;

· розвиток інформаційної культури, навичок роботи із сучасними засобами інформатизації і телекомунікації;

· соціалізація навчання, урахування особистісно-комунікативних особливостей учнів [13; 1].

Сучасна модернізація загальної середньої освіти стимулюється соціальним замовленням суспільства, а тому ставить нові вимоги до рівня підготовки випускників школи. Такими вимогами нині є: уміння знаходити, аналізувати і систематизувати важливу інформацію, розвиток критичного мислення, самостійна творча діяльність. Учням необхідно навчитися працювати з великим обсягом інформації: розуміти основний смисл того, що вони читають, спиратися на факти, узагальнювати відомий матеріал та робити обґрунтовані висновки. Тому посилюється інформатизація освіти, відбувається включення до системи освіти інформаційного середовища і залучення Інтернет-ресурсів. Саме у формуванні вміння самостійно робити висновки і приймати рішення особливо важлива роль Інтернету.

Для початку варто розглянути терміни, якими ми будемо оперувати у статті. Так, автори монографії «Технології розробки дистанційного курсу» розглядають два визначальні чинники (явища), які спричинили появу і розвиток сучасних форм дистанційної освіти:

Перший – це об’єктивні тенденції глобалізації світу, підвищення динаміки соціально-економічного розвитку суспільства і, як результат, поява нових потреб тих, хто навчається, у характері отримання за цих умов якісної освіти.

Другий – це бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), їх всебічне впровадження практично в усі сфери життєдіяльності людини, необхідність у зв’язку з цим широкого застосування ІКТ в освітній практиці як засобу навчання і предмета вивчення. Посилений вплив цього чинника на характер і темпи розвитку ДО, у першу чергу, сприяли особливостям і досягнутому рівню розвитку методів і засобів ІКТ (персональних комп’ютерів та інших комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання, засобів і технологій формування та доступу до електронних джерел інформації, мережі Інтернет, локальних і корпоративних комп’ютерно-технологічних платформ організації транспортування навчальних інформаційних об’єктів) за одночасного поступового і невпинного зниження вартості як самих засобів ІКТ (засобів індивідуального користування), так і вартості телекомунікаційних послуг.

Залежно від аспекту розгляду наведемо два можливих означення поняття дистанційної освіти:

1) ДО – різновид освітньої системи, у якій переважно використовуються дистанційні технології навчання та організації освітнього процесу.

2) ДО – одна з форм отримання освіти, за якою можливе опанування тим або іншим її рівнем за певною спеціальністю (напрямом підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації).

Форми дистанційного навчання

Дистанційне навчання – форма організації і реалізації навчально-виховного процесу, за якою його учасники (об’єкт і суб’єкт навчання) здійснюють навчальну взаємодію принципово і переважно екстериторіально (тобто, на відстані, яка не дозволяє і не передбачає безпосередню навчальну взаємодію учасників віч-на-віч, інакше, коли учасники територіально знаходяться поза межами можливої безпосередньої навчальної взаємодії і коли у процесі навчання їх особиста присутність у певних навчальних приміщеннях навчального закладу не є обов’язковою) [2; 8-9].

У рамках дистанційної форми навчання виділяють такі модифікації, які потребують відповідної апробації:

1. Дистанційна форма навчання. Учень індивідуально записується на курс та навчається дистанційно за методикою відповідного навчального центру.

2. Дистанційно-очна форма навчання. Учень вивчає предмет у школі та має можливість додатково вивчати його дистанційно. Тьютором може бути шкільний учитель або викладач іншого закладу (тьютор – це дистанційний викладач). За такої форми навчання дистанційні матеріали органічно залучаються в традиційний навчальний процес.

3. Класно-дистанційна форма. Учні одного класу (однієї школи) вивчають предмет за дистанційною формою. Вони мають можливість спілкуватися зі своїм учителем. Кількість очних уроків зменшується, вони перетворюються на очні консультації. У ролі тьютора виступає вчитель своєї школи.

4. Дистанційна форма навчання з учителем-куратором. Учні навчаються дистанційно, а тьютор з іншої школи. Причому шкільний вчитель з предмету дистанційного навчання є вчителем-куратором, він виконує функції консультанта на місці (роз’яснює школярам деталі дистанційного навчання та незрозумілі місця з предмету).

5. Учні беруть участь в окремих тематичних семінарах, які обговорюються на очних заняттях. Можливі й інші форми навчання…

Отже, ми бачимо, що можливі різні форми дистанційного навчання, саме це і забезпечить особистісно-орієнтований підхід у навчанні. І дуже корисною буде в освіті реалізація дистанційного навчання, оскільки вона дозволить розв’язати низку завдань, які можна сформулювати так:

· забезпечення доступності різноманітних навчальних ресурсів;

· здобування загальної і професійної освіти в зручній, адекватній і відповідній формі для того, хто навчається;

· важливість для психологічного розвитку дитини – його залучення в систематичну навчальну діяльність під безпосереднім керівництвом дорослого, процес володіння культурою і соціалізація проходять за допомогою вчителя;

· розвиток творчих та інтелектуальних здібностей дитини за допомогою відкритого і вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, у тому числі, доступних в Інтернеті;

· обмін даними, комунікативна діяльність на базі спільних інтересів, перш за все професійних і освітніх;

· сприяння розвитку профільної освіти у школі;

· організація дозвілля, відпочинку і розвитку;

· підвищення кваліфікації, перепідготовка або зміна професійної діяльності.

Основними перевагами ДН є: екстериторіальність, синхронний і асинхронний режими взаємодії учасників навчального процесу: викладач – учень, учень – учень, учень – навчальна група; можливість залучення до навчання спеціалістів із певних галузей; одночасне з вивченням інших предметів практичне засвоєння інструментів ІКТ – створення додаткових умов для впровадження ІКТ в освітні системи тощо.

Оскільки ДН суттєво відрізняється від традиційної форми навчання, то необхідно провести деякі дослідження, розробити методики навчання, але ці завдання ускладнюються певними причинами:

1) висока динаміка змін умов навчання і вимог до результату;

2) варіативність і швидка змінюваність засобів навчання і навчальних середовищ, що використовуються в дистанційному навчанні;

3) мобільність учнів. Як відносно місця навчання, так і відносно методів, середовищ, засобів, програм і цілей;

4) високий темп змін та розвитку самого поняття дистанційного навчання;

5) протиріччя високої варіативності і мобільності навчання з необхідністю забезпечення взаємної погодженості різних етапів навчання і порівняння результатів;

6) тенденції до істотної індивідуалізації в навчанні.

Особливості дистанційного навчання

Для ДН дуже важливий зв’язок з учнем, тому що сучасне навчання (а особливо дистанційне) тяжіє до індивідуалізації. Під час очного навчання кожен має можливість поставити питання й одразу отримати відповідь. Учень, що знаходиться на відстані, не має такої можливості. З часом у нього може згаснути інтерес, розсіюватися увага. Дитині важко стимулювати себе до самостійного навчання, оскільки вона не знаходиться в колективі, де існує ще й такий стимул як конкуренція (наприклад, бути найкращим учнем у класі) або просто проведення емоційної дискусії з певного питання. Тому до викладача, що працює в системі ДН, є певні вимоги: відповідати дуже швидко на листи; хвалити оперативність слухачів; встановити чіткий графік спілкування в режимі on-line і чітко його дотримуватися; створити атмосферу психологічного комфорту та ін. Важливо створити сприятливий настрій, емоційне піднесення. Учень має відчути, що його викладач не суворий контролер, а добрий учитель, який завжди допоможе. Необхідно створити умови для повноцінної самореалізації учня, прояву успішності, самоствердження, підвищення його самооцінки.

Істотною рисою дистанційної педагогічної діяльності є її орієнтування на освіту школярів, яка базується на організації пізнавальної діяльності в індивідуальних і колективних формах у вигляді діяльності самоосвітньої; системну діагностику особистих якостей учня і підтримка його індивідуального зростання; використання можливостей інформаційного освітнього середовища. Значущим фактором для досягнення якісних результатів є рівень організації педагогічного процесу мережевим викладачем.

У дистанційному навчанні важливо знати кожного учня, його особливості: інтроверт ваш учень чи екстраверт, мислить він більш логічно, раціонально чи дуже емоційний, спирається більше на відчуття, емоції, отже, варто організувати ситуацію для активної участі у дискусіях, інтроверту – індивідуальне письмове завдання, у якому він проявиться більше.

Створення комфортних умов полягає у відборі відповідного змісту з предмету, розширення його інформаційного поля за рахунок міжпредметної інтеграції з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів і нахилів старшокласників, зони їх найближчого розвитку. Предметний зміст при цьому набуває практикозорієнтований характер і забезпечує не тільки вміння розв’язувати міжпредметні завдання, пов’язані з предметним змістом, але і сприяє становленню інформаційної, комунікативної компетентності школярів, наприклад через розв’язання ситуаційних завдань, участі у проектній діяльності, дискусіях [11; 2].

Крім того, для успішного здійснення процесу дистанційного навчання мережевий викладач і педагог-куратор мають володіти технологічними аспектами організації освітньої діяльності школярів, які містять у собі різні прийоми роботи в форумі, чаті, теле- і відеоконференціях, а також з електронною поштою та іншими комунікаційними засобами. Наведемо коротку анотацію інструментів спілкування учасників навчального мережевого середовища.

Інструменти спілкування у дистанційному навчанні

Електронна пошта – це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує передавання повідомлень, як у формі звичайних текстів, які в інших формах (програмах, графіці, звуках, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді. У системі освіти електронна пошта використовується для організації спілкування викладача й учня, а також учнів між собою.

Форум – найпоширеніша форма спілкування викладача й учнів у дистанційному навчанні. Кожний форум присвячений будь-якій проблемі або темі. Модератор форуму (мережевий викладач) реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий. Наприклад, під час роботи малої групи учнів над проектом, створюються форуми для кожної окремої групи з метою спілкування під час проведення дослідження над вирішенням поставленого для даної групи завдання, потім – обговорення загальної проблеми проекту усіма учасниками навчального процесу (веб-конференція).

Чат – спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіовідеочат. Найбільш поширений текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою голосу, що під час вивчення іноземної мови у дистанційній формі є важливим моментом. В освітніх цілях за необхідності можна організувати спілкування в чатах з носіями мови. Це реальна можливість мовної практики, яка проводиться у рамках запропонованої для дискусії проблеми, сумісної проектної діяльності, обміну інформацією.

Відеоконференція – це конференція реального часу в on-line режимі. Вона проводиться у визначений день і в призначений час. Для якісного проведення відеоконференції, як і телеконференції, необхідна її чітка підготовка: створення програм (цим займається мережевий викладач), своєчасна інформація на сайті і розсилка за списком (виконує педагог-куратор). Відеоконференція – один із сучасних способів зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених класах», коли учні і викладач знаходяться на відстані. Отже, обговорення й прийняття рішень, дискусії, захист проектів відбуваються у режимі реального часу. Викладач і учні можуть бачити один одного, викладач має можливість супроводжувати лекцію наочним матеріалом.

Блог. Це форма спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі чи групі людей. В Інтернет-курсі з іноземної мови технології блогу можна використовувати під час навчання у колективі. Наприклад, автор (один учень чи їх група) виконав певне завдання (твір, есе), яке розміщується на сайті свого мережевого щоденника (блогу), потім автор блогу дає можливість іншим учням прочитати і прокоментувати розміщений матеріал. У учнів з’являється можливість обговорення й оцінки якості публікації і коментарів іноземною мовою, що сприяє розвитку мовленнєвих навичок.

Технології Wi-Fi забезпечують можливість колективної роботи з документами, це енциклопедії колективного авторства. Ці технології можливі в організації колективної роботи у мережевому навчальному товаристві, де відбувається навчання з використанням проектного методу. В Інтернет-курсі з іноземної мови технології Wi-Fi можна використовувати для роботи з матеріалом, який належить редакції будь-яких учасників навчального процесу. Як результат колективної творчої роботи можуть бути створені літописи, енциклопедії, оповідання, твори і т. ін.

Проаналізовані сучасні педагогічні технології дають загальну картину можливостей організації повноцінної, якісної освіти школярів у інформаційно-освітньому середовищі. Інтернет-навчання – це нова форма освіти, націлена не тільки на формування знань, навичок і вмінь у певній галузі, але і на формування особистих якостей школярів: дисциплінованості, самостійності, відповідальності, співпраці [11; 19].

Засоби дистанційного навчання

Вище перераховані особисті якості школярів можна сформувати, використовуючи завдання, які мають бути націлені на перевірку ефективності та результативності самостійного вивчення школярами змістової частини предмету. Завдання має бути складене так, щоб знання, які перевіряються, уміння і навички відповідали вимогам програми навчання. Завдання може складатися з кількох питань, підзавдань, вимог і т. ін. Бажано, щоб рівень завдань варіювався. У такому випадку мережевий викладач і педагог-куратор отримують можливість надавати різним учням різноманітні завдання (залежно від результатів попереднього тестування або навчання, швидкості виконання завдань школярами, особистих побажань і інтересів учнів та ін. факторів). Можливе варіювання кількості завдань, що надаються окремому учню. Рекомендується розроблення і залучення до програми ДН кількох варіантів однотипних завдань для надання різним учням. Використання таких підходів до складання завдань дозволить індивідуалізувати навчання. Як завдання учням можна запропонувати: набір тестових завдань з вибором відповіді (або їх різновиди); похідні питання, на які учні можуть давати будь-які відповіді, створюючи відповідні текстові чи інші електронні документи, що пересилаються для оцінювання викладачеві; завдання, виконання яких вимагає від учнів проектної діяльності; завдання для виконання в межах лабораторних чи практичних робіт; завдання, плани, сценарії і матеріали для проведення навчальних ігор, дискусій і т. ін.; теми для підсумкових курсових робіт.

Залежно від мети і тематики ДН необхідно залучати й додаткові матеріали: глосарії, хрестоматії, перелік документів Інтернет-публікацій і літератури, можливі міжпредметні зв’язки з іншими дисциплінами навчання [12; 2–4].

На сьогодні у системі ДН можна виділити такі основні засоби: електронні мережеві підручники; навчальні й контрольні завдання; електронні практикуми; дослідницькі проектні роботи; інформаційні ресурси; дистанційні олімпіади і конкурси; форуми, конференції, спілкування on-line; підвищення кваліфікації й обмін досвідом.

Особлива форма використання освітніх веб-технологій – організація проектної і дослідницької діяльності учнів, які мають можливість не тільки здійснювати пошук, відбір і аналіз інформації у глобальному масштабі, але і зіставляти власні результати з висновками й отриманими даними проектних робіт, виконаних іншими учнями, публікувати свої роботи на веб-серверах, брати участь в обговореннях, мережевих конференціях і форумах [13; 1].

Кадри дистанційної освіти

Для безпосередньої організації і проведення навчання з групами школярів із числа шкільних педагогів або співробітників методичних центрів виділяються педагоги-куратори, що здійснюють організаційну і педагогічну підтримку мережевим викладачам і школярам у ході дистанційного навчання.

Педагог-куратор забезпечує оптимальну роботу учнів із вивчення загальних або профільних предметів з використанням Інтернет-технологій у рамках організації навчальної взаємодії учнів з мережевими викладачами. Для досягнення мети Інтернет-навчання педагог-куратор:

1) формує колектив школярів, організовує групову роботу учнів, приймає заходи зі зберігання контингенту учнів, що беруть участь в експерименті;

2) організовує забезпечення школярів необхідними Інтернет-ресурсами;

3) організаційно впливає у виконанні практичних і лабораторних робіт, сприяє підвищенню мотивації учнів до Інтернет-навчання;

4) контролює повноту і своєчасність спілкування кожного учня з мережевими викладачами, виявляє причини низької успішності, організовує їх усунення;

5) забезпечує рівномірний розподіл навчального навантаження для учнів і оптимальний режим занять, вносить оперативні зміни у розклад мережевих навчальних занять;

6) спілкується з батьками школярів;

7) формує в учнів загальні вміння з використання засобів інформатизації та Інтернет-технологій для взаємодії з мережевими викладачами, адміністраторами курсів; іншими кураторами, з матеріалами спеціалізованих Інтернет-сайтів;

8) прививає учням навички етичного спілкування і поведінки в мережі Інтернет, пояснює школярам роль і місце інформаційних технологій у сучасному світі, можливості інформаційних технологій в навчанні і самоосвіті;

9) здійснює вивчення особистості кожного учня, його схильностей, інтересів; повідомляє необхідні дані мережевому викладачеві;

10) дає пропозиції мережевим викладачам і розробникам стосовно змін навчальних планів, програм і цифрових освітніх ресурсів;

11) консультує учнів і викладачів з різних питань;

12) відповідно до вказівок веде встановлену документацію у паперовому й електронному вигляді [12; 7].

Педагог-куратор має постійно слідкувати за розвитком нових інформаційних і комунікаційних технологій і, якщо можливо, залучати їх до навчання школярів. Нові технології можуть забезпечити можливості оновлення змісту і методів викладання, а також розширення доступу до освіти.

Такий швидкий темп розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних технологій зумовив не тільки успішну реалізацію дистанційної освіти, а й постійне зростання її темпів і масштабів. Наприклад, на сьогодні всі освітні заклади Росії отримали право використовувати дистанційні технології за всіх передбачених законодавством Російської Федерації формах отримання освіти, а також для поточного контролю і проміжної атестації учнів. Але одне мати права на використання технологій, а інше – отримати ці технології. На жаль, у цьому Міносвнауки РФ загальноосвітнім закладам не допомогло. Поки не має єдиних проектів залучення дистанційної освіти у школах або коледжах, які виходили б від держави, не дивлячись на усвідомлену необхідність залучити ДО у ці галузі. Можливо, проблема пов’язана з тим, що реалізувати такі проекти дуже непросто і варто вирішити низку методичних, технологічних та інших питань. Насамперед методологічне питання полягає в тому, що під час складання онлайнових курсів необхідно враховувати специфіку представлення інформації в Інтернеті. Мова йде про те, що на екрані текст сприймається інакше, ніж на папері, але і про повне перетворення матеріалу за допомогою нових інструментів і механізмів. За дистанційної форми навчання передбачається, що учень не сидить у класі, оточений однолітками, і не сприймає матеріал зі слів викладача. Тому існуючі курси і програми мають бути повністю адаптованими до електронного вигляду, з тим аби мотивувати користувача на отримання нових знань самостійно, без тиску з боку викладача. Але в цьому є й позитивні моменти: сучасні технології дозволяють активно застосовувати аудіовізуальні способи подання інформації, які успішно можна залучати до процесу ДО.

Оцінювання в дистанційному навчанні

Також є проблема, пов’язана зі способом оцінювання знань, здобутих учнем. За ДО успішність учня частіше оцінюється автоматично, з використанням різноманітних тестів і опитувань. Звідси випливає технологічна проблема: система ДО має бути побудована на такій програмній платформі, яка забезпечила б максимальну гнучкість і універсальність у представленні інформації. Мова йде про те, що різні предмети можуть вимагати різних способів представлення і наявності абсолютно різних систем тестувань. Наприклад, якщо для перевірки знань з історії досить тестів із варіантами відповідей, то для контролю успішності з мовних предметів можуть знадобитися, наприклад, диктанти, а для точних наук – механізми розпізнавання формул і зображень. А також методичні питання щодо таких предметів як фізкультура, музика, праця, військова підготовка та ін.

Російська Федерація знаходиться на початку шляху, перед ученими ще великі завдання. Частина питань має вирішити експериментальний проект «Навчання з використанням Інтернет для вирішення завдань підготовки школярів на профільному рівні», що реалізується у семи регіонах Російської Федерації за замовленням Національного фонду підготовки кадрів.

Основною метою реалізації проекту є надання учням старших класів загальноосвітньої школи доступу до якісної освіти, забезпечення школярам можливості вивчення вибраних або загальноосвітніх дисциплін на профільному рівні з використанням сервісів, ресурсів і технологій Інтернету.

Сучасні дослідження є органічною частиною глобального проекту «Інформатизація системи освіти», спрямованого на підтримку реалізації «Концепції модернізації російської освіти на період до 2010 років» і допомога в забезпеченні доступу, якості й ефективності освітніх умов у системі загальної і навчальної професійної освіти. Кінцевою метою проведення усього комплексу досліджень має стати створення умов для підтримки системного залучення активного використання інформаційних і телекомунікаційних технологій у роботі закладів загальної і навчальної професійної освіти.

У межах даного проекту із залучення Інтернет-технологій у профільне навчання старшокласників планується вирішення трьох основних завдань. Перше – пов’язане з розробленням цифрових освітніх ресурсів і програмних засобів навчального призначення, необхідних для профільного навчання з п’ятнадцяти предметів (російської мови, літератури, англійської та німецької мов, математики, інформатики, історії, суспільствознавства, економіки, права, географії, біології, фізики, хімії, світової художньої культури).

Друге завдання полягає в необхідності додаткової підготовки педагогів та інших спеціалістів, без яких профільне навчання з використанням Інтернет-технологій було б неможливим. Очевидно, що розв’язання цього завдання має містити розроблення методичної бази додаткової підготовки і власне навчання педагогів та інших спеціалістів.

Третє завдання полягає в організації експериментального навчання учнів 10–11-их класів школи з використанням Інтернету на профільному рівні за всіма предметами. У ході такого експериментального навчання планується вирішення комплексу організаційних і методичних питань, у тому числі питань достатності й якості навчальних і методичних матеріалів, реалізованості розроблених навчальних програм і методичних рекомендацій. Експериментальне профільне Інтернет-навчання школярів має виявити досягнення учнями запланованих цілей навчання (з кожного навчального предмету), результативності й ефективності навчальної роботи, задоволення навчальним процесом з боку учнів і викладачів, відношення до нової форми навчальної роботи школярів з боку батьків і суспільства.

Також експериментальне навчання має виявити ефективність використаної системи підбору і додаткової підготовки педагогічних кадрів, у тому числі повноти опису й обґрунтування кваліфікаційних вимог, які ставляться перед викладачем, до рівня їх загальної і додаткової професійної підготовки, ефективності системи додаткової підготовки і методичної підтримки педагогів.

Експериментальній перевірці підлягає система технічних і технологічних рішень, використаних під час проведення Інтернет-навчання. У цьому напрямі мають бути перевірені надійність функціонування програмно-технічних комплексів, що забезпечують Інтернет-навчання школярів, включаючи сервери, на яких встановлені відповідні прикладні програмні засоби, що використовуються у навчальному процесі, технічні системи і засоби зв’язку, оболонки, бази даних і комплекси інструментальних засобів, які підтримують і забезпечують процеси Інтернет-навчання, цифрові освітні ресурси і програмні засоби навчального призначення. Необхідно визначити ступінь ефективності, надійності й зручності використаних процедур і засобів доставки навчальних матеріалів, оцінки результатів навчальної роботи школярів.

Серйозним недоліком на шляху залучення нових освітніх технологій є недостатнє нормативно-правове регулювання інноваційних процесів у системі освіти. Необхідно ввести зміни в законодавчі акти й інші нормативні документи у галузі регулювання процесів створення, функціонування, а також ліцензування організацій мережевих інноваційних освітніх закладів. Необхідно розробити систему нових нормативних документів, причому саме систему, а не окремі документи.

Проекти та дослідження у сфері ДО

Нині є програма в Росії «Освіта і розвиток інноваційної економіки, залучення сучасної моделі освіти» 2009 – 2013 рр. У ній ідеться про сучасну модель освіти, про підвищення її доступності, відповідності вимогам інноваційної економіки і сучасних потреб суспільства. Варто організувати систему професійної підготовки керівників, співробітників і викладачів для роботи в галузі управління й навчання з використанням нових досягнень інформаційно-комунікативних технологій з використанням досвіду провідних зарубіжних і вітчизняних навчальних закладів. Усі розробки мають бути в електронному вигляді, що уможливлює безперешкодний доступ до них за допомогою освітніх порталів. Використання створених освітніх електронних видань і ресурсів забезпечить систему середньої освіти і систему удосконалення професійних якостей викладачів засобами навчання, дидактичні можливості яких істотно переважають можливі аналоги, що видаються традиційним чином на паперових носіях.

На сьогодні під час організації навчального процесу з використанням комп’ютерних технологій викладачі відчувають дискомфорт через недостатню поінформованість у галузі інформаційних технологій. Тому підготовка і перепідготовка викладачів різних шкільних предметів за основними напрямами інформаційно-комунікативних технологій є найактуальнішими.

У Росії навчально-методична підтримка викладачів-кураторів забезпечується на сайтах http://school.iot.ru (Інтернет-навчання «Сайт методичної підтримки викладачів»), а також в інтегрованій системі з підготовки і навчання за допомогою мережевих курсів у середовищі Інтернет-Moodle (доступ здійснюється за паролем).

Крім того, існує система федеральних порталів, що пропонує вчителю навчальний матеріал, навчально-методичну літературу.

Федеральний портал «Російська освіта» (http://ww.edu.ru), Російський загальноосвітній портал (http://www.school.edu.ru), портал інформаційної підтримки Єдиного державного іспиту (http://www.en.edu.ru), Федеральний освітній портал «Економіка. Соціологія. Менеджмент» (http://www.ecsocman.edu.ru), Федеральний портал «Інформаційно-комунікативні технології в освіті» (http://www.ict.edu.ru), Російський портал відкритої освіти (http://www.opened.edu.ru), Федеральний портал «Додаткова освіта дітей» (http://www.vidol.edu.ru), Федеральний портал «Безперервна підготовка викладачів» (http://ww.neo.edu.ru).

У важких випадках завжди можна звернутися до каталогу «Освітні ресурси мережі Інтернет» (для загальної і середньої освіти), видавництво якого здійснюється з 2006 року під егідою Рососвіти [7; 12–13].

Сучасний рівень інформаційних технологій дозволяє створювати системи ДН і залучати їх у навчання дітей. Більш за все в існуванні такої системи зацікавлені діти з обмеженими можливостями, насамперед ті, що навчаються вдома. За даними Влади Російської Федерації (Федеральна цільова програма «Діти Росії» на 2007–2010 роки) з 29 млн. дітей, що живуть у Росії, саме дітей з обмеженими можливостями нараховується 587 тис., а у Москві більше 27 тисяч. Порівняймо: на сьогодні в Україні до 50 тисяч учнів, що фактично потребують навчання у дистанційній формі. Саме такі діти більше за інших потребують соціальної реабілітації й адаптації, інтеграції у суспільство.

Отже, ще виникає технічна проблема, тобто наявність комп’ютерів, серверів і каналів зв’язку. Якщо постачання обладнання у навчальний заклад може бути швидко забезпечене (неважливо, самим закладом чи державою), то наявність комп’ютерів з виходом в Інтернет у тих, на кого розрахована ДО, справді буває великою проблемою. Згідно сумної статистики, більшість родин, де є діти з обмеженими можливостями, – неповні чи малозабезпечені. Значить, діти, які були б раді навчатися, але фізично не можуть ходити до школи, не мають вдома потрібної техніки з цілком зрозумілих фінансових причин. До того ж звичайного комп’ютера може бути недостатньо, необхідно встановлювати додаткове технічне оснащення і програмне забезпечення, що враховує будь-які обмеження (поганий зір, порушена координація рухів та інші проблеми зі здоров’ям).

Незважаючи на всі складнощі, є спроби залучити технології дистанційної освіти в навчальний процес середньої школи. Проекти різного масштабу, орієнтовані перш за все на дітей з обмеженими можливостями, реалізуються на рівні керівництва освітою окремих міст і суб’єктів РФ, але, як правило, за підтримки місцевих комерційних структур. Такі програми діють, наприклад, у Томську, Красноярську, Калінінградській області, Муромі, Сергієвому Посаді. У Москві, як і варто було очікувати, є варіанти платного і безкоштовного дистанційного навчання. Наприклад, недержавна освітня установа «Знайка» пропонує московським школярам 10–11-х класів можливість очно-дистанційного навчання. Двічі на тиждень учні цього відділення мають відвідувати заняття з профільних предметів (фізико-математичного чи соціально-гуманітарного напрямів), а решту днів можуть займатися вдома, використовуючи електронні посібники й Інтернет-ресурси для підготовки до іспиту, а також консультуючись з викладачем. На жаль, навчання у цій школі платне.

Більш масштабним є проект «І-школа» – школа дистанційної підтримки освіти дітей з обмеженнями за станом здоров’я. По суті це організація – структурний підрозділ Центру освіти «Технологія навчання». Вона була відкрита в 2003 році у межах проекту «Розвиток інформаційного освітнього середовища для дітей-інвалідів» за підтримки Департаменту освіти Москви.

Діти, які навчаються в цій школі, отримують у користування комп’ютери (як правило, ноутбуки Apple класу iBook), принтери, сканери, веб-камери і, якщо необхідно, спеціальні засоби, наприклад клавіатури і миші для людей з пониженим зором або порушеною координацією рухів. Єдиний мінус у тому, що після закінчення навчання техніку треба буде повернути, отже, отримати подальшу освіту в дистанційному режимі для багатьох стає складно. До того ж у рамках програми таким учням надаються високошвидкісний доступ в Інтернет за технологією ADSL. Але і тут є свої «підводні камені» – платити за Інтернет мають самі учні.

Щороку в цій школі навчається більше тисячі учнів з 1-го по 11-й клас. Їм пропонують більше 100 курсів з різних напрямів: гуманітарного, природничо-математичного, технологічного. У кожному напрямі передбачені курси, побудовані за програмами загальноосвітньої школи, а також творчі і проектні завдання для абітурієнтів і для бажаючих отримати професійну підготовку. Після закінчення школи випускникам видають атестати державного зразка. Більшість учнів беруть участь у конкурсах і олімпіадах, займають призові місця. Безперечно, таке навчання допомагає розв’язати проблему соціалізації дітей з обмеженими можливостями [20; 2].

Також є дуже позитивний досвід із залучення дистанційної освіти. У Пермському краї Російської Федерації на дистанційну форму навчання перевели десятки шкіл. Проблема в тому, що викладачам важко дістатися до шкіл, що розташовані у глибинках. Тому на зміну реальним педагогам прийшли віртуальні. Спочатку діти мало не залишились без іноземної мови, але влада прийняла певні заходи і школу оснастили технікою. Є приклад в іншому селі, де біологія стала профільним предметом. Викладач їздив з районного центру, а коли перевели на дистанційну форму навчання, то учням дають викладачів з будь-якої точки Росії. Навіть учні говорять, що вони стали підходити серйозніше – навчання практично індивідуальне. За результатами таких прикладів у Пермському краї перевели десятки шкіл на дистанційне навчання.

В Іркутську щойно відкрилась школа дистанційної освіти, у якій навчатимуться діти з обмеженими можливостями (навчаються діти від 8 до 16 років). Це новий для Росії проект, вдалий приклад муніципально-приватної співпраці, коли влада і бізнес поєднуються для розв’язання соціально-значущих завдань. У 2009 році виділено величезні кошти, на які придбали і встановили (як у квартирах дітей, так і в школі дистанційної освіти) усе необхідне обладнання і програмне забезпечення для навчання в режимі on-line. Одночасно з цим з кожного предмету навчального плану вибрано учителя, що володіє Інтернет-технологіями. Викладачі пройшли курси підвищення кваліфікації і у жовтні почали роботу. Для участі у проекті «Школа дистанційного навчання» усі діти пройшли перший курс очного навчання роботи на комп’ютері.

За ДН необхідно враховувати інтенсифікацію спілкування між учнями і викладачами. Шляхи такої інтенсифікації є у застосуванні нових технологій, основаних на тому, що з розвитком високошвидкісних домашніх мереж, мереж ADSL і мереж Wі-Fi стає можливим використання Skype як у голосовому, так і в відеорежимах, з одночасним підключенням великої кількості учасників дискусії.

Отже, є можливість проводити відеолекції он-лайн, після чого їх можна викладати для загального доступу в Інтернеті.

Друга технологія, яку можна реалізувати у перспективі, створення проектів на основі Adobe Captivate, за допомогою якої можна створювати інтерактивні курси з тієї чи іншої дисципліни й адресувати слухачам, які з тією чи іншою технологією не знайомі чи мало знайомі, унаслідок чого бажають її вивчити.

Ключовими вимогами під час розробки програмних інструментів і оболонок для організації та проведення Інтернет-навчання школярів є:

· відкриті технології – використання лише відкритих елементів і технологій, які відповідають міжнародним стандартам;

· масштабність – при цьому забезпечується робота за узгодженими організаційно-методичними факторами і параметрами у масштабі певної території;

· надійність – підтримується стабільність відносно об’єктивних і суб’єктивних впливів;

· гнучкість – можливість використання різних технологічних і проектних рішень за рахунок фіксування лише стандартів інтерфейсу між додатками;

· універсальність – побудова єдиної ієрархічної системи педагогічних технологій, нових освітніх моделей.

Технічні вимоги до програмного середовища:

· наявність простого і зрозумілого інтерфейсу користувача для учнів і вчителів;

· єдиний вхід у систему, доступ користувачів через Weв-інтерфейс;

· організація технологічних засобів для забезпечення комунікації між учнями і викладачами, таких як форум, обмін повідомленнями і т. ін.;

· інтеграція з більшістю використаних програмних і технічних рішень, а також з програмними додатками в галузі освіти;

· використання інформаційних освітніх ресурсів школи, у тому числі інтерактивного контенту у процесі проведення занять, самостійної роботи, виконання текстових завдань та ін.;

· оперативне отримання інформації про успішність усіх зацікавлених;

· забезпечення безпеки ресурсів і даних вбудованими ресурсами і за рахунок керування доступом на основі призначених ролей і єдиної авторизації користувачів (статус користувача, права, поточні дані).

Практична реалізація зазначеного виконується з урахуванням ступеню необхідної масштабності і централізації адміністративних ресурсних і методичних складових у проекті «Інформатизація системи освіти».

Ми зазначимо, що основною вимогою під час розробки програмних інструментів і оболонок є використання відкритих технологій, які відповідають міжнародним стандартам, а тому саме таких міжнародних стандартів варто дотримуватися: у інформаційно-освітньому середовищі електронної освіти:

· єдині засоби навігації і пошуку, що дозволяють його користувачам швидко і не складно знайти та отримати інформацію про потрібний навчальний заклад, незалежно від місця його розташування, про освітньо-кваліфікаційний рівень, який він надає тим, хто навчається, та за якою спеціальністю підготовки, перепідготовки або напряму підвищення кваліфікації;

· універсальний перелік сервісів і склад сервісних служб, які можуть бути доступні викладачам і проектувальникам дистанційних модулів, курсів з різних навчальних предметів;

· віртуальне представництво навчальних закладів, що інтегровані у середовище і здійснюють електронне дистанційне навчання;

· єдині каталоги (тематичні, алфавітні, згідно з призначенням навчальних закладів, спеціальностей підготовки тощо) електронних мережевих інформаційних ресурсів, що доступні в середовищі;

· засоби моніторингу та результати статистичного аналізу з широкого спектру параметрів середовища.

Прикладом великих проектів, які спрямовані на реалізацію такого підходу на корпоративному рівні, є проект корпорації АТ&Т «AT&T Learning Network», у межах якого підтримується розвиток засобів і технологій електронного дистанційного навчання (е-ДН) на основі єдиних підходів і стандартів систем розподіленого навчання, а також проект Світового банку «Навчальної Мережі Глобального Розвитку Світового банку», за яким створена міжнародна розгалужена мережа центрів е-ДН у 50 країнах світу, у тому числі і в Україні, спільна мережева діяльність яких відповідає міжнародним стандартам і підпорядковується єдиному корпоративному підходу.

В Україні прикладом реалізації такого підходу на національному рівні є проект створення Української науково-освітньої мережі «УРАН», яка забезпечує установи, організації і фізичних осіб, що працюють у сфері освіти, науки і культури України, професійних потреб і забезпечення розвитку зазначених галузей суспільства, інформаційними послугами на основі Інтернет-технологій для реалізації їх. Уже нині мережа «УРАН» має розгалужену інфраструктуру, а її засоби забезпечують якісну електронну взаємодію своїх користувачів, надають їм широкий спектр мережевих сервісів. На основі мережі «УРАН» створюється комп’ютерно-технологічна платформа єдиного інформаційно-освітнього середовища України з підтримкою систем е-ДН.

Прикладом реалізації такого підходу на національному рівні є проект інформаційно-освітнього середовища системи відкритої освіти, розроблений Державним науково-дослідним інститутом системної інтеграції Російської Федерації.

Пропонуємо детально розглянути російський комплекс методичних матеріалів «Підготовка і підтримка викладачів-кураторів, що беруть участь у Інтернет-навчанні школярів», що призначений для викладачів (вихователів, батьків), які очолюють Інтернет-навчання школярів на місцях (у школі, вдома, у позашкільних закладах). Мета формування даного комплексу – забезпечити додаткову професійну підготовку вчителів, що беруть на себе роль кураторів у процесі Інтернет-навчання школярів на профільному рівні.

Запропонована концепція професійного розвитку викладачів-кураторів і їх методичної підтримки передбачає створення спеціальних навчальних і методичних матеріалів, спрямованих як на вдосконалення професійної підготовки викладачів до проведення занять зі школярами з використанням засобів інформаційних і комунікаційних технологій, так і на оснащення викладачів за допомогою засобів Інтернету додатковими методичними і змістовними матеріалами, що розширюють існуючі методичні системи навчання основними дисциплінами профільної підготовки у школі. Відповідно до «Концепції профільного навчання на старшому ступені середньої освіти» диференціація змісту навчання старшокласників, побудова індивідуальних освітніх програм школярів здійснюється на основі поєднання базових, профільних і елективних курсів. Кожний тип курсів спрямований на розв’язання певних завдань профільного навчання:

1) загальноосвітні базові навчальні предмети як обов’язкові, так і за вибором, що входять в інваріантну і варіативну частину Базового навчального плану відповідно, спрямовані на завершення загальноосвітньої підготовки учнів, на спеціальну адаптацію школярів;

2) профільні загальноосвітні навчальні предмети, що входять до варіативної частини Базового навчального плану, забезпечують поглиблене вивчення окремих навчальних предметів і орієнтовані на підготовку випускників до наступної професійної освіти, на їх загальне і громадянське самовизначення;

3) елективні навчальні предмети пов’язані із задоволенням індивідуальних освітніх зацікавлень, потреб і схильностей кожного школяра, дозволяють проектувати індивідуальні освітні програми залежно від наступних життєвих планів школярів [8; 1].

Взаєморозуміння, яке настільки необхідне для розвитку особистості, може досягатися тільки в результаті спілкування. Дуже важливе і в навчанні на відстані, коли учасники спілкуються тільки на відстані, створення для кожного ситуації успіху, підтримання його у важкому новому процесі Інтернет-навчання. Об’єктивно школярі показують найкращі результати в умовах високих очікувань, що підтримуються стійкою системою взаємовідношень мережевий викладач – школяр – педагог-куратор, а також за наявності в учнів інтересу і залучення до предмету.

Основні цілі профільного навчання у Концепції визначені так:

· забезпечити поглиблене вивчення окремих предметів програми повної середньої освіти;

· створити умови для істотної диференціації змісту освіти старшокласників із широкими і гнучкими можливостями побудови школярами індивідуальних освітніх програм;

· сприяти встановленню рівного доступу до повноцінної освіти різними категоріями учнів відповідно до їх здібностей, індивідуальних схильностей і потреб;

· розширити можливості соціалізації учнів, забезпечити зв’язок між загальною і спеціальною освітою, більш ефективно підготувати випускників шкіл до засвоєння програм вищої професійної освіти [11; 3].

Інтернет-навчання як основа безперервної освіти націлене на оволодіння школярами навичок самостійної освітньої роботи, на формування в учнів ключових компетентностей.

Етапи формування інформаційної компетентності учнів на профільному рівні схематично можна представити так (подане узагальнене представлення, а за умови виконання певних завдань можуть бути задіяні не всі етапи):

Етап 1. Пошук джерел інформації відповідно до поставлених навчальних завдань.

Етап 2. Виділення і первинне оброблення інформації (учень виділяє інформацію із заданої тематики з одного або кількох джерел і систематизує її в рамках певної структури).

Етап 3. Оброблення інформації і прийняття рішення на її основі.

Етап 4. Представлення інформації (учень готує коментар, що супроводжує презентацію, висновкову творчу роботу).

Специфіка Інтернет-навчання, що базується на телекомунікаційних технологіях, Інтернет-ресурсах і послугах, впливає на способи відбору і структуризації змісту, способи реалізації тих чи інших методів і організаційних форм навчання, що суттєво впливає на функціонування всієї системи. Учень відбирає й оброблює інформацію, висуває гіпотези, приймає рішення, спираючись на власні роздуми, власне бачення проблеми. У центрі пізнання знаходиться проблема, яка вимагає роботи думки для її розвязання. Пізнавальна, мисленнєва діяльність індивіда дозволяє йому виходити за рамки отриманої інформації, будувати нове знання. Роль мережевого викладача полягає в тому, щоб допомогти учням, стимулювати їх до самостійних роздумів, відкриттів, новим поглядам на досліджуване явище, предмет. Водночас учитель і учень залишаються учасниками цього процесу в активному діалозі [11; 6].

Але тут виникає кадрова проблема. Перш за все необхідно навчити викладачів роботі із системою дистанційного навчання. При чому не тільки технічно, але й психологічно, щоб підготувати їх до певної форми взаємодії з учнями. Кожний викладач має регулярно знаходитися в онлайновому режимі, щоб консультувати своїх учнів і спілкуватися з ними. Крім того, ДО допомагає розв’язати ще одну важливу проблему: в будь-якому класі є середняки, відстаючі й відмінники, і, значить, під час дистанційного навчання, кожен із них буде дотримуватися свого графіку. Тому викладач має постійно бути в курсі справ своїх учнів. До речі, є центр дистанційного навчання «Ейдос», який з 1998 року займається проведенням будь-яких можливих онлайнових заходів, до яких входять і курси для викладачів, що дають досвід і знання, необхідні для створення і залучення програм дистанційного навчання. Але, на жаль, цей центр – приватна організація і заняття там платні [20; 2]. Засновники цього центру дистанційного навчання вважають, що для ведення профільної освіти на місцях часто не вистачає кадрових і навчальних ресурсів. У такому випадку дистанційна освіта буде найкращим розв’язанням цієї проблеми.

Як приклад пропонуємо розглянути Хайфську модель дистанційного навчання. 450 школярів з 12-ти хайфських шкіл випробували модель дистанційного навчання, призначену для навчання через Інтернет у екстрених випадках. Це особлива система дистанційного навчання складається з навчальних одиниць, розрахованих на річну навчальну програму. Це інтерактивні уроки з інформацією з певної теми, завданнями і тестами на розуміння, фільмами, відеороликами, слайд-шоу, іграми, розважальними заняттями з можливістю отримати оцінки, перевірки і спостереження за роботою учнів. Особливість хайфської моделі у тому, що всі навчальні матеріали і посібники розроблені і продовжують розроблятися вчителями цих шкіл на основі відпрацьованих ними методів дистанційної освіти. Пробне заняття, проведене з метою перевірки роботи системи, містив лекції на різні теми й імітував ситуацію, у якій викладачі проводять заняття вдома через Інтернет. Так, учень, що знаходиться у будь-якій точці країни або за кордоном, може продовжити навчання в будь-який час доби і підтримувати зв’язок з викладачем. Нині проект, який призначений був спочатку лише для використання у надзвичайних ситуаціях (наприклад, війна), використовується і як нетрадиційний навчальний посібник протягом навчального року. Нині у Хайфі до системи підключені 48 шкіл, а до кінця наступного навчального року у проекті будуть задіяні всі муніципальні й приватні школи міста.

Розглянемо ще один приклад, це Міжнародна українська школа (МУШ), яка діє зараз в Україні. Завданням цієї школи є створення умов для організації дистанційної підготовки до атестації екстерном учнів різних категорій. Учнів приймають на безконкурсній основі. Навчання учнів у 4-х, 9-х, 11-(12)-х класах завершується державною підсумковою атестацією. Зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації у Міжнародній школі проводиться згідно з вимогами Міністерства освіти і науки України. Є певна особливість цієї школи: учнів розподіляють на групи: група А – учні, які вміють вчитися самостійно; група В – учні, які потребують допомоги в організації самостійної роботи; група С – учні, підготовка яких буде здійснюватися в малих групах під керівництвом педагогів.

Нещодавно (у вересні 2009 року) відбулася конференція у Вашингтоні, на якій Чарлі Шулер з освітнього проекту Sesame Workshop заявив: «У розвитку мобільного навчання наступає переломний момент». Журналісти, аналітики, політики і представники галузі безпровідного зв’язку зустрілись на конференції, щоб обговорити майбутнє освітніх технологій і роль мобільного зв’язку і відповідних абонентських засобів, які можуть серйозно допомогти в організації навчання. Однією з ініціатив, на яку звернули увагу учасники конференції, став пілотний проект Project K-Neck, у якому технологія мобільного безпровідного зв’язку використовується для розв’язання математичних завдань у певних школах Північної Кароліни. Дослідники підкреслили, що сама собою технологія не підвищить якості навчання, але сучасні засоби, у тому числі мобільні телефони, які нині так широко поширені серед школярів, можуть ефективно використовуватися в програмі загальної середньої освіти, якщо школи зроблять їх частиною стратегії залучення, групових занять і навчання під керівництвом викладача [24; 3].

Висновки

Отже, для створення системи дистанційного навчання необхідна багаторічна науково-дослідна і практична діяльність, у ході якої були б вирішені питання відбору змісту освіти, створення необхідних методів навчання, розробки технічних і програмних засобів, їх змістового наповнення, підготовки необхідних спеціалістів, формування критеріїв відбору учнів для навчання з кожного напряму і багато інших питань.

Список використаних джерел

1. Антонов Г. Дистанційне навчання: мода чи потреба? // Освіта України. – 2003. – 4 квітня (№ 25). – С. 10.

2. Биков В. Ю., Кухаренко В. М., Сиротинко Н. Г., Рибалко О. В., Богачков Ю. М. Технологія розробки дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

3. Варзар Т. Дистанційна освіта в сучасній освітній діяльності //Українознавство. – 2005. – № 1. – С. 116–119. – Бібліогр.: 7 назв.

4. Дистанційне навчання: Тренінг з організації дистанц. навчання на платформі WebСТ. – Режим доступу: httр://www.users.kharkiv.com. – Заголовок з екрана.

5. Инновации в общеобразовательной школе. Методы обучения. Сборник научных трудов / Под. ред. А. В. Хуторского. – М., 2006. – 290 с.

6. Комп’ютерні системи контролю знань у дистанційному навчанні // Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. – № 2. – С. 68–71.

7. Комплекс методических материалов «Подготовка и поддержка педагогов-кураторов, участвующих в Интернет-обучении школьников» // Російський сайт методичної підтримки учителів. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://school.iot.ru/ – Заголовок з екрана.

8. Концепция организации обучения школьников с использованием Интернет на профильном уровне // Російський сайт методичної підтримки учителів. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://school.iot.ru/ – Заголовок з екрана.

9. Концепция развития дистанционного образования на территории государств-участников Содружества Независимых Государств: (Проект) // Открытое образование. – 2003. – № 3. – С. 9–13.

10. Кузнецов А. А., Пинский А. А., Рыжаков М. В., Филатова Л. О. Структура и принципы формирования содержания профильного обучения на старшей ступени. – М., 2003.

11. Методика обучения учащихся через Интернет // Російський сайт методичної підтримки учителів. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://school.iot.ru/ – Заголовок з екрана.

12. Методические материалы по организации Интернет-обучения школьников на профильном уровне // Російський сайт методичної підтримки учителів. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://school.iot.ru/ – Заголовок з екрана.

13. Методические рекомендации для педагогов-кураторов // Російський сайт методичної підтримки учителів. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://school.iot.ru/ – Заголовок з екрана.

14. Моисеева М.В., Полат Е.С., Бухаркина М.Ю., Нежурина М.И. Интернет-обучение: технологии педагогического дизайна. – М., 2004.

15. Об утверждении методики дистанционных образовательных технологий (дистанционного обучения) в образовательных учреждениях высшего, среднего и дополнительного профессионального образования Российской Федерации: Приказ М-ва образования России № 4452 // Нар. образование. – 2003. – № 6. – С. 282–285.

16. Потапова Р. К. Новые информационные технологии и лингвистика: Учебное пособие. Изд. 4-е, стереотипное. – М.: КомКнига, 2005. – 368 с.

17. Сисоєва С. О. Методологічні проблеми дистанційного навчання // Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. – № 2. – С. 21– 28.

18. Система дистанційної освіти та перевірки знань: Сервер інформ. технологій каф. Фундамент. дисциплін АПБУ. – Режим доступу: httр://www.fdapbu.narod.rи. – Заголовок з екрана.

19. Створення дидактичних матеріалів з дистанційної форми навчання: Інформ.-метод. зб. / П. М. Таланчук, А. Г. Шевцов, В. Т. Бажан, В. М. Ген-ба. – К.: Ун-т "Україна", 2001. – 48 с.

20. Сысойкина М. Дистанционное образование в России [Електронний ресурс] – http://www.osp. ru/peworld/2007/09/4582050/.

21. Таналіс М. Дидактичний контекст дистанційного навчання // Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. – № 2. – С. 51–57.

22. Шабанов А. Г. Формы, методы и средства в дистанционном обучении // Инновации в образовании. – 2005. – № 2. – С. 102–116.

23. Шукевич Б. Шляхи поповнення терміносистеми з дистанційного навчання // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. VI / Відп. ред. Л.О. Симоненко. – Київ.: КНЕУ, 2005. – С. 437 – 440.

24. Яркое будущее мобильного обучения [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smart-edu.com/ – Заголовок з екрана.

Незаперечний критерій авторитету вчителів

З чого складається авторитет вчителя?

Що є критерієм для визначення авторитету вчителя?

Знаю напевно, з чого НЕ складається.

Не складається із відношення до вчителя школи (разом із адміністрацією) батьків та учнів ПІД ЧАС навчання учнів. Знаю дуже багато батьків (серед моїх знайомих), які ніколи нічого поганого не скажуть ані про школу, ані про вчителя. Варто лише закінчити дитині школу – от тут правда і випливає!

Ми звикли боятися. А страх за дитину – це найсильніший страх. Батько готовий на все, щоб дитину не утискали в школі. І ніколи не скаже вчителю правди, поки в нього навчається його дитина. Я переконана, що батьки роблять таким чином ведмежу послугу і дитині і державі (заганяючи майбутнє в глухий кут), але це тема іншої розмови.
Складові авторитету з різних поглядів

Вчителі часто кажуть, що авторитет складається з людяності, обізнаності в предметі, вмінні викладати, вмінні працювати з дітьми та вміння розуміти дитину, бажання працювати з дитиною індивідуально (не за гроші) та ін. Це їм так хочеться, щоб авторитет складався саме з цього. Проте вчителі зовсім інакше сприймають ці поняття, ніж учні.

З боку адміністрації, звісно, критерієм є те, скільки вчитель “дає” переможців олімпіад та чи виступає на конкурсі “Вчитель року”. Це формальні критерії, які нав’язані зверху, але вже давно втратили роль показника якості вчителя як вчителя, як професіонала. Бо переможці банально “натаскуються” а “Вчитель року” вже давно викликає сумніви щодо чесності журі.

І ніхто не насмілився спитати власне тих, від кого і очікується визнання авторитету: від учнів та батьків.

А якщо спитати учнів, то вони скажуть: вміння викласти матеріал – не є критерієм. Учень будь-який матеріал знайде в мережі Інтернет швидше за те, як вчитель його пояснить. Скоріш, авторитет залежить від того, наскільки вчитель може спілкуватися з дітьми, поважаючи їх, без приниження та публічного невизнання. І людяність вони розуміють саме так. Далеко не всі можуть це сформулювати, але так думають всі.

Прочитала в коментарі на одному з форумів:

Дав вчительці прослухати запис її розмови з донькою – вона зрозуміла, що таке інтонації та чому я про них говорив. А інтонації були як при розмові з недоумком – сама себе не чула.

Цікаво, що вчителька розумно сприйняла взагалі таку форму пояснення. Інша б знайшла масу виправдовувань (а вона мене поважає?) та репресій проти тієї дівчинки і інших дітей (наприклад – заборона носити мобілки, щоб не збирали компромат).

Недавно учні написали, якими вони б хотіли бачити вчителів, я прочитала їхні дописи у вестибюлі школи в м. Комсомольськ (Полтавської області).

Практично всі дописи мали зміст: учні хотіли б бачити повагу до себе та обізнаність в ІТ технологіях. Якщо учень живе в інформаційному суспільстві, то він мислить інакше, читає інше, живе іншим. Вчителі, які не розуміють цього – віддаляються від них і ніякими поняттями “людяності” цього не надолужиш. Дуже швидко ця прірва тільки зростатиме.
Незаперечний критерій авторитету вчителів

Незаперечним критерієм є те, які спогади залишаються у дитини та батьків, коли вона покидає школу. Наприклад, переходить в іншу школу чи закінчує її. В наступному пості напишу про свої власні спогади про вчителів. І наскільки працює авторитет їх як вчителя в моїх спогадах.

Найголовнішими тут є: почуття подяки (результат) та загальне враження від образу вчительки (вчителя).

Якщо є почуття подяки – то авторитет напевно є. Тільки не плутати рабську подяку від справжньої! Якщо вчителю вдалося зламати особистість дитини, та при цьому вселити їй в думки, що це найкраще для неї – то це не подяка. Це – рабська відданість хазяїну.

Чи будуть учні згадувати вчителів, як темних, заскорузлих, таких, які не вміють вчитися (при цьому виправдовування самих вчителів забудуться)?

Чи згадають про те, як вчителі були готові заради учнів сидіти по вечорах в мережі та спілкуватися з ними і шукати для них щось новеньке-цікавеньке?
 Автор: olena              http://e-olena.com/?p=509

Умови використання технології Веб 2.0 (вебінарів) у навчальному процесі

В умовах інформатизації суспільства все більш нагальною стає проблема підготовки молоді до використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій. Беззаперечною є потреба у модернізації процесу підготовки викладачів. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни. Саме облаштування освіти, а не судова, не земельна реформи є найміцнішим фундаментом суспільства – ще у середині ІХХ сторіччя констатував Костянтин Ушинський.

Тому вкрай важливими є доробки вчених, щодо інформаційно-комунікаційних технологій в освіті. Певним аспектам даної проблеми присвячені дослідження М. Жалдака, Н.Морзе, Л.Білоусової, О.Гудирева, О.Косогова, Г.Науменка, О.Носова, С.Ракова, М.Сидорова, Є.Смирнова – Трибульської та ін..

Для успішного електронного навчання важливим є знання усіх сучасних інструментів, що стосується впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у процес навчання, у тому числі й тих, які можна використовувати для передачі знань на відстані. Метою нашої статті є розкриття можливостей використання вебінарів у навчальному процесі.

Існує ряд інструментів навчання, які прийшли з традиційного навчання, і лишатимуться обов'язковими постійно. Разом з тим більшість інструментів навчання постійно оновлюються за умов стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Зокрема, традиційно саме спілкуванню відводиться головна роль у процесі навчання. Спілкування – багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що спрямовані на обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого, орієнтуючись на певну тактику і стратегію взаємодії. Засоби спілкування не є сталими. У цьому процесі як показують доробки вчених та освітянська практика чільне місце займають технології Веб 2.0., які дозволили:

• забезпечити простоту у спілкуванні та співпраці всіх учасників навчального процесу за допомогою мережних технологій, створення соціальних спільнот, засобів колективного спілкування та обміну знаннями;

• реально впровадити особистісно-орієнтовані технології навчання за умов докорінної зміни ролі викладача з основного джерела отримання знань до фасилітатора навчального процесу.

Фасилітація – стиль педагогічного спілкування, який передбачає полегшену взаємодію під час спільної діяльності студентів та викладачів; не нав'язлива допомога групі чи окремій людині в пошуку способів виявлення розв'язування проблем, налагодженні комунікативної взаємодії між суб'єктами діяльності.[8]

Аналіз науково-методичної літератури, проведене дослідження у вищих педагогічних навчальних закладах показують, що в умовах сьогодення вища школа лише напрацьовує методику застосування технологій Веб 2.0. У той же час широко використовуються мультимедійні презентації, блоги, Вікі-Вікі, геоінформаційні сервіси, вебкасти, віртуальні світи тощо. Крім того для систематичного застосування дистанційних технологій, заснованих на технологіях Веб 2.0, у вищих навчальних закладах вже сьогодні використовуються спеціальні системи управління навчальним контентом - так звані LCMS (Learning Content Management System), які дозволяють реалізувати у навчальному процесі завдання, що ставляться перед системою освіти інформаційним суспільством. Системи управління навчальним контентом, які ще називають системами дистанційного навчання, передбачають створення та розміщення на їх базі електронних навчальних курсів. Студент отримує персональний доступ до такої системи, який забезпечує йому можливість користуватися у будь-який зручний для нього час поданими та розміщеними там навчальними матеріалами нового зразка. При цьому він отримує не лише статичний текст в електронному форматі, а й мультимедійній та відео ресурси та сервіси для колективного використання та спілкування як в онлайн так і в офлан режимах на зразок Вікі, форумів, блогів, вебінарів, підкатів тощо.

Впроваджуючи у навчальний процес LCMS навчальний заклад має можливість:

• накопичувати та аналізувати статистику навчальних досягнень студентів - статистика про успішність в режимі реального часу може передаватися викладачу, керівнику, куратору, до деканату тощо;

• стандартизувати навчальний контент-один електронний курс можуть супроводжувати декілька викладачів, при цьому зміст його не змінюється, змінюється – методика навчання; впроваджувати систему атестації навчальних ресурсів через забезпечення дотримання певних вимог до їх подання та складу;

• оперативно адмініструвати - адміністратор навчання може оперативно надати або анулювати доступ студенту до необхідного контенту;

• забезпечувати систематичну та відкриту взаємодію викладача та студентів, студентів між собою на всіх етапах навчального процесу – при вивченні теоретичного матеріалу, його закріпленні при виконанні практичних завдань, обговоренні проблемних ситуацій та питань, спільному виконання навчальних проектів та їх оприлюдненому захисті, контролі результатів навчальної діяльності, рефлексії та самооцінюванні навчальних досягнень студентів, тощо.

У той же час для забезпечення якості навчального процесу за умов зміни парадигми сучасної освіти дані технології потребують удосконалення. Зазначимо, що при опрацюванні поданих в електронних курсах навчальних матеріалів у студента можуть виникати додаткові питання, відповіді на які він не завжди в змозі самостійно відшукати, тобто студенти потребують консультацій як періодичних, наприклад, перед іспитом чи екзаменом, так і систематичних, які забезпечують успішне просування студента у навчальному процесі; складний матеріал набагато простіше засвоювати при його поясненні у реальному часі, коли надається можливість безпосередньо в ході пояснення ставити уточнюючи запитання викладачу;семінарські заняття потребують обговорення деяких проблемних запитань не лише в асинхронному режимі, а що дуже важливо, в реальному часі, коли необхідно забезпечити інтерактивність при обговоренні та навчити студентів самостійно ставити проблемні запитання та організовувати їх обговорення між собою; постає проблема навчання студентів рефлексії, самооцінюванню, оцінюванню результатів навчальних досягнень не лише викладачем а й студентами між собою за наперед визначеними та оприлюдненими критеріями оцінювання всіх видів навчальної діяльності; створення умов, як технічних так і методичних, для забезпечення виконання викладачем ролі фасилітатора навчального процесу, спільної групової роботи студентів, в тому числі за допомогою спеціальних мережних сервісів тощо.

Для вирішення зазначених методичних проблем при впровадженні дистанційних технологій навчання можна застосовувати технологію онлайн семінару під назвою вебінар.

Вебінар - це технологія, яка дозволяє в повній мірі відтворити умови колоборативної (спільної) форми організації навчання, а саме семінарського, лабораторного занять, лекцій, використовуючи засоби аудіо- , -відео обміну даними та спільної роботи з різноманітними об'єктами, незважаючи на те, що його учасники можуть фізично знаходитися в різних місцях. Таким чином створюється віртуальна «аудиторія», що об'єднує всіх учасників вебінару. Вебінаром можна вважати віртуальний семінар, організований за допомогою Інтернет-технологій. Вебінар має головну ознаку семінару – інтерактивність, яка може бути забезпечена за допомогою моделі: доповідач – слухачі, які ставлять питання та обговорюють їх, причому в ролі доповідача може бути як викладач так і студент, залежно від ролі, яку він має виконувати за сценарієм проведення такого семінару.

Які переваги має вебінар перед існуючими традиційними та інноваційними технологіями? Інноваційні мережні сервіси, які можуть забезпечити спільну колоборативну роботу учасників навчального процесу в Інтернет мережі, можна поділити на дві групи: асинхронні та синхронні.

Наприклад, Веб-каст – це асинхронна технологія, яка забезпечує лише односторонню доповідь, без інтерактивної взаємодії між доповідачем та слухачами. Веб-каст створюється викладачем чи студентом та розміщується для ознайомлення на навчальній мережній платформі.

Блог, як технологію ведення в Інтернеті власного щоденника, слід віднести до асинхронних мережних сервісів. Його також можна розглядати як варіант особистого освітнього простору та засіб для організації спільної діяльності певної групи студентів – відкритим чи закритим середовищем для організації педагогічних дискусій з різних напрямів. Таке використання блогів допустимо та виправдано, оскільки багато блогів мають додаткові переваги перед форумами: можливість публікувати в тексті мультимедійні фрагменти, можливість перехресних зв'язків між кількома гілками дискусій. Однак блоги не дозволяють обмінюватися повідомленнями в онлайні.

Вікі технології базується на реалізації радикальної моделі колективного гіпертексту, коли можливість створення та редагування будь-якого запису надається кожному із членів мережної спільноти. Це робить Вікі найбільш перспективним засобом для колективного написання гіпертекстів. Саме тому Вікі можна використовувати з метою:

• персонального інформаційного менеджера;

• для організації спільної роботи над колективним проектом. Вікі можна розглядати колективною електронною дошкою, на якій може писати ціла група студентів;

• створення та користування базами даних – середовищ для збереження колективного досвіду тощо.

Всі частіше Вікі розглядається як ефективний засіб для організації педагогічної діяльності викладача та як елемент дистанційного навчального курсу. Перший досвід використання колективного середовища зводиться до створення окремих непов'язаних між собою сторінок-презентацій колективної роботи. Перехід на новий рівень спільної діяльності вимагає від організаторів додаткових зусиль, які розширювали б поле зору учасників спільноти, допомагали їм відслідковувати напрями діяльності один одного.

Соціальний сервіс Вікі може бути використаним у педагогічній практиці різними способами:

• подання, розширення та анотування навчальних матеріалів, тобто створення приміток, коментарів та анотацій на полях лекцій, які можуть складати викладачі та студенти. На зворотному боці кожної основної Вікі-статті, присвяченій розкриттю та обговоренню певної проблеми, всі зацікавлені учасники можуть залишати свої коментарі та вести обговорення. Електронний варіант подання навчальних матеріалів надає студентам можливість прослідкувати зв'язки між текстами. Система зворотних посилань дозволяє прослідкувати, з яких матеріалів лекцій та семінарських занять посилання звертаються до даного автора;

• спільне створення віртуальних екологічних (географічних, історичних тощо) екскурсій студентами;

• колективне створення творчих робіт;

• колективне створення студентських енциклопедій.

Електронні конференції дозволяють привернути до участі в обговоренні різних проблем досить широке коло бажаючих, забезпечуючи при цьому кожному учаснику можливість одночасної присутності відразу на кількох конференціях, не відходячи від свого комп'ютера. Для всіх учасників навчального процесу електронні конференції дозволяють не лише бути в курсі розвитку проблематики, яка їх цікавить, брати участь в обговоренні проблем певної предметної галузі, але і самому висловлюватися з питань, що обговорюються, безпосередньо в процесі інформаційного спілкування знайти однодумців, зацікавлених колег в обміні інформаційними ресурсами.

Вебінар має всі переваги традиційного семінару, відтворюючи можливості особистого спілкування між слухачами, а також живого спілкування між слухачами та доповідачем. Отже вебінари мають такі переваги:

- висока доступність для «відвідування» слухачами;

- значна економія часу на організацію;

- зручність для «відвідувачів» - сприйняття відомостей та знань у звичній обстановці, без зайвих шумів тощо;

- інтерактивна взаємодія між доповідачем та слухачами, також слухачами між собою тощо.

Вебінари відносяться до тієї технології, яка сумісна з багатьма організаційними формами та методами навчання. Однак учасникам вебінарів потрібен час для розвитку спеціальних навичок, необхідних для роботи в режимі вебінару. Навчання, що відбувається за допомогою вебінару, це приклад синхронного навчання, коли викладач дає студентам навчальний матеріал, вправи, відповідає на питання аудиторії, оцінює рівень засвоєння знань, тощо, через віртуальне спілкування в реальному часі.

Виділяють наступні засоби групового навчання, які можна використовувати при проведенні вебінарів [5]:

Whiteboard (біла дошка, електронний аналог шкільної дошки) — електронна панель, що виконує функції дошки для спільної роботи. Тобто це дошка для малювання, на якій викладач може малювати самостійно або надати права малювання учасникам вебінару. Whiteboard має стандартний набір інструментів, як у програмі Paint: лінія, коло, прямокутник, тощо. Whiteboard являє собою еволюцію класної дошки, яка використовується спеціально для потреб дистанційного навчання. Вона дозволяє викладачу та студенту спільно використовувати частину екрану, де можна розміщувати слайди чи картинки, малювати, виправляти помітки, тощо. При цьому всі дані автоматично оновлюються в реальному часі на всіх комп'ютерах учасників.

Кожен учасник вебінару може працювати з контентом на дошці одночасно з іншими учасниками: додавати свої коментарі, домальовувати, виправляти, наочно пояснювати свою точку зору. Тому Whiteboard прекрасно підходить для мозкового штурму, учасники якого знаходяться в різних місцях. Breakout rooms (кімнати прориву) — віртуальні кімнати для роботи з групами, оснащені засобами для колективної роботи з текстом, відеоматеріалами та мультимедійними презентаціями. Викладач може використовувати цей засіб для роботи в малих групах чи парах. При цьому кожну малу групу він розміщує в окрему таку віртуальну кімнату, наприклад, для розв'язування деякого кейсу, або для обговорення контраргументів у підготовці до дискусії. Студенти у такій кімнаті бачать і чують один одного, малюють на дошці (whiteboard), спілкуються в чаті, але не бачать учасників інших груп. Викладач при цьому спостерігає та може модерувати навчальну діяльність в кожній з віртуальних кімнат. Крім того, викладач може зібрати всіх студентів окремих груп до однієї кімнати та обговорити результати групової роботи.

Колективна робота з додатками – сервіс, за допомогою якого викладач або інший учасник віртуального класу з відповідними правами, демонструє всім іншим учасникам вебінару результати роботи в середовищі певного програмного продукту на екрані свого комп'ютера. При цьому викладач може передати управління роботою на такому комп'ютері іншому учаснику вебінару з конкретним завданням та подальшим обговоренням отриманих результатів.

Інтерактивні опитувальники дозволяють швидко зібрати думки учасників вебінару з того чи іншого питання. За допомогою модулю інтерактивного голосування можна швидко створювати опитувальник, редагувати його, та розмістити, наприклад, у віртуальному класі.

Веб-тури - спільний веб-серфінг, засіб, що дозволяє спільно «подорожувати» по веб-сайтам.

Колективна робота з засобом створення презентацій - спільна групова робота з мультимедійними презентаціями.

Після проведення вебінару викладач отримує відеозапис проведеного заняття, який в подальшому можна використовувати, як для аналізу заняття, так і для самостійного подальшого опрацювання студентами.

Незалежно від типу заняття у процесі підготовки до проведення вебінарів доцільно звернути увагу на такі моменти:

• завчасна підготовка до участі та оголошення про дату та час його проведення: всі учасники повинні заздалегідь потурбуватися про наявність необхідного обладнання та відповідного каналу Інтернет зв'язку, для перевірки роботи системи увійти до віртуальної кімнати за 10-15 хвилин до початку вебінару; перевірити звук та можливості ставити та задавати запитання всіма учасниками. Це дозволить мінімізувати ризики технічних «накладок» під час проведення вебінару;

• вибір теми, педагогічна доцільність постановки мети та завдань вебінару: слід розкрити основні пункти доповіді, питання обговорення та головну мету проведення вебінару, яка б дала змогу студентові з'ясувати потребу його участі у віртуальному семінарі та шляхів подальшого використання записаних відеоматеріалів;

• добір матеріалу, який розглядатиметься на вебінарі: необхідно чітко спланувати співвідношення вивченого та нового матеріалу, сформулювати проблемі запитання та підготувати описи відповідних кейсів, передбачити обговорення запитань в малих групах та парах, розпланувати участь кожного із його учасників, розписати відповідні ролі, забезпечити студентів конкретними завданнями для самостійного опрацювання матеріалу та чіткими критеріями його оцінювання, запропонувати спеціально розроблені форми взаємооцінювання та самооцінювання;

• методична підготовка викладача та студентів до семінару: викладач має поділити зміст теми на конкретні питання; заздалегідь описати рекомендації щодо підготовки всіх учасників до їх обговорення, розробити інструкції опрацювання основної та додаткової літератури; обрати форми самостійних повідомлень студентів - доповідь, виступ, опанування; підготовка презентації тощо; залежно від мети проведення вебінару необхідно розробити показники його оцінювання та форми проведення рефлексії;

• сценарій проведення вебінару. Доцільно прописати з вказуванням часу такі основні етапи вебінару: повідомлення теми, мети та завдань заняття; надання слова студентам для повідомлення з питань тематики вебінару, коментар щодо повідомлення студентів; концентрування уваги студентів на питаннях, які передбачені планом; постановка запитань у процесі повідомлення, що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцності знань, винахідливості, підведення підсумків заняття, завдання для подальшого самостійного опрацювання матеріалу; оцінювання та стимулювання до активної участі студентів у вебінарі, оцінювання відповідей та активної участі у роботі вебінару;

• підведення підсумків вебінару: після проведення заняття викладач має провести аналіз, за яким визначити чи розкрита тема, які знання здобули студенти, ставлення до заняття студентів і їх творча активність, досягнення мети заняття.

Дослідження показує, що віртуальна доповідь накладає особливі вимоги до мови викладача при порівнянні з реальною. При проведенні класичної лекції відбувається вербальне спілкування (спілкування за допомогою мови) та невербальне спілкування (спілкування за допомогою міміки, жестів, пантоміміки). У випадку вебінарів, лишається лише голос і слайди, і будь-яка зупинка, нечітка фраза, плутанина відразу кидаються в очі. Тому після перших спроб співпраці у вебінарі, як показало опитування, навіть у лекторів зі стажем роботи 10-20 років виникають певні труднощі. Тому важливо ретельно готувати свій виступ, бажано перед очима мати тези та чіткий план. При організації обговорення основної теми вебінару важливо також підготувати сценарій обговорення, заздалегідь його прописати та ознайомити студентів. Студенти мають також навчитися ставити запитання та брати участь в обговоренні, дотримуючись певного регламентута порядку виступів в обговоренні. При використанні презентації викладачу слід після кожних 5-ти слайдів передбачати проблемні запитання, які б провокували обговорення та надавали можливість викладачеві мати зворотній зв'язок від студентів. Крім того запитання вимагають від студентів концентрування уваги на темі та підтримки мисленевої активності. Запитання при цьому не мають бути занадто складними, а відповіді не потрібно приймати та коментувати понад 1-2 хвилини. При проведенні основної доповіді всіх студентів доцільно перевести в статус слухачів та не звертати увагу на те, що пишеться в чаті. На відповіді на запитання, які можуть з'являтися в чаті, слід залишити додатковий час, але це має бути прописаним у правилах проведення вебінару залежно від його мети, завдань та ролей, які відводяться його учасникам.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що в умовах сьогодення, коли створюється єдиний інтелектуальний і емоційний простір засобами інтернет технологій, нагальною проблемою стає поєднання класичних педагогічних технологій з інформаційними технологіями навчання. Технології Веб 2.0., зокрема вебінар, містять великий потенціал підвищення ефективності навчального процесу і потребують чіткого визначення умов їхнього використання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Портал Smart education. Точка доступу - http://www.smart-edu.com/

2. Software as a service. Материал из Википедии — свободной энциклопедии. Точка доступу - http://ru.wikipedia.org/wiki/Software_as_a_service

3. Що таке Вебінар? | Технології Веб 2.0. Точка доступу - http://web2.in.ua/2010/01/18/scho-take-vebinar.html

4. Openmeetings.Точка доступу - http://www.telebridge.ru.

5. Средства синхронного и асинхронного электронного обучения. Точка доступу - http://www.trainings.ru/

6. Делор Ж. Образование: сокрытое сокровище./ Ж. Делор. - Перспективы развития образования в ХХІ в. Отчет представленный ЮНЕСКО международной комиссией по вопросам образования. - Париж: Юнеско, 1996.-53 с.

7. Освіта в Європі у 2020-2030 роках. Прогноз. Точка доступу –http://www.pontydysgu.org/2010/01/crowd-sourcing-the-european-foresight-study-your=chance-to-be-an-expert/

8. Енциклопедія освіти. АПН. – Юріном Інтер, 2008.

Соціальні мережі

Новітні технології в сучасному житті використовуються в усіх сферах
людської діяльності. Завдяки цьому розширилися кордони й можливості
спілкування, міжособисті комунікації сьогодні полонили віртуальний
простір.
Починаючи з 2001 року, почали з’являтися сайти, у яких
використовувалася технологія під назвою «Коло друзів». Ця форма
соціальних мереж, яка широко використовується у віртуальних спільнотах,
набула великої популярності. Наразі існує понад ніж 200 сайтів із
можливостями організації соціальних мереж.
Соціальна мережа — це соціальна структура, утворена індивідами або
організаціями. Вона відображає розмаїті зв’язки між ними через різноманітні
соціальні відносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи
тісними родинними вузами. Уперше термін було запропоновано в 1954 році
Джоном Барнесом.
Спочатку група перших користувачів надсилає запрошення членам
соціальних мереж приєднатися до спільноти сайта. Нові члени повторюють
цей процес, збільшують загальну кількість учасників та зв’язків у мережі.
Сайти пропонують такі можливості: автоматичне оновлення адресних
книг, перегляд особистої інформації один одного, утворення нових зв’язків у
мережі тощо.
YouTube — це безкоштовна онлайн–служба для роботи з потоковим
відео, яка надає можливість всім бажаючим переглядати та надсилати власні
відеоматеріали. Завдяки простоті та зручності використання YouTube став
одним із найпопулярніших сервісів для розміщення відеофайлів.
Даний сервіс було створено в лютому 2005 року в Каліфорнії. Перше відео
завантажено вже 23 квітня 2005 року. YouTube розвивався надзвичайно
стрімко: кількість користувачів зростала, разом із завантаженими
відеозаписами, котрі розповсюджувалися в найвіддаленіших куточках
галактики під назвою Інтернет. У листопаді 2006 року завершено покупку
YouTube компанією Google за фантастичну суму, ця угода й досі залишається
однією з найдорожчих у сфері Інтернету.
Найголовнішою характеристикою даного сервісу є те, що він
безкоштовний. І став досить популярним у блогах та соціальних мережах,
можна навіть сказати, що пройшла революція у сфері онлайнового відео.

Концепція сучасного педагогічного програмного засобу

Формування інформаційно-технологічного суспільства, докорінні зміни в соціально-економічному, духовному розвитку держави потребують підготовки вчителя нової генерації. Це зумовлено тим, що вже зараз суспільство активно використовує нові інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) в повсякденному житті. Комп’ютери, ноутбуки, кишенькові комп’ютери, мобільні телефони, DVD програвачі вже зараз міцно ввійшли в побут. Тому так важливо саме зараз переглянути підходи до навчання молодого покоління. Особливу увагу при цьому необхідно приділити інформатизації та реформуванню освіти.

Розповсюдження персональних комп’ютерів та ноутбуків дозволяє активно використовувати в процесі навчання педагогічні програмні засоби (ППЗ).

Далі описано наш погляд на структуру педагогічного програмного засобу та сучасні підходи до методичного наповнення курсу.

Структура педагогічного програмного засобу

Сучасний ППЗ повинен містити такі модулі:

електронний підручник

електронний довідник

тренажерний комплекс (комп'ютерні моделі, конструктори й тренажери)

задачник

електронний лабораторний практикум

комп'ютерна тестуюча система

система планування процесу навчання.

Електронний підручник призначений для самостійного вивчення теоретичного матеріалу курсу й оснований на гіпертекстовій основі, що дозволяє працювати за індивідуальною освітньою траєкторією.

Комп'ютерний підручник містить ретельно структурований навчальний матеріал у вигляді послідовності інтерактивних кадрів, що включають не тільки текст, але й мультимедійні додатки. Гіпертекстова структура дозволяє визначити не тільки оптимальну траєкторію вивчення матеріалу, але й зручний темп роботи й спосіб викладу матеріалу, що відповідає психофізіологічним особливостям його сприйняття. В електронному підручнику може бути передбачена можливість протоколювання дій користувача для їхнього подальшого аналізу викладачем.

Нелінійна організація навчального матеріалу, інтерактивність кожного кадру, а також можливість протоколювання інформації про вибір учнем траєкторії навчання визначають специфіку електронного підручника.

Електронний довідник дозволяє користувачу у будь-який час оперативно одержати необхідну довідкову інформацію в компактній формі.

В електронний довідник включається інформація, яка як дублює, так і доповнює матеріал підручника.

Наявність довідкової системи є обов'язковим для будь-якого ППЗ. При цьому електронний довідник може бути представлений як самостійний елемент ППЗ або як частина електронного підручника.

Комп'ютерні моделі, конструктори й тренажери дозволяють закріпити знання й одержати навички їхнього практичного застосування в ситуаціях, що моделюють реальні.

На відміну від вищеописаних компонентів комп'ютерні моделі, як правило, не є універсальними. Кожна з них розрахована на моделювання досить вузького кола явищ. Засновані на математичних моделях (які містять у собі керуючі параметри), комп'ютерні моделі можуть бути використані не тільки для демонстрації важко відтворюваних у навчальній обстановці явищ, але й для з'ясування (у діалоговому режимі) впливу тих або інших параметрів на досліджувані процеси і явища. Це дозволяє використання їх як імітаторів лабораторних установок, а також для відпрацьовування навичок керування процесами, що моделюються.

Комп'ютерні технології дозволяють не тільки працювати з готовими моделями об'єктів, але й робити їхнє конструювання з окремих елементів.

Комп'ютерний задачник дозволяє відпрацювати прийоми рішення типових завдань, що дозволяють наочно зв'язати теоретичні знання з конкретними проблемами, на рішення яких вони можуть бути спрямовані.

Електронний лабораторний практикум дозволяє імітувати процеси, що протікають у досліджуваних реальних об'єктах, або змоделювати експеримент, не здійсненний у реальних умовах. При цьому тренажер імітує не тільки реальну установку, але й об'єкти дослідження й умови проведення експерименту. Лабораторні тренажери дозволяють підібрати оптимальні для проведення експерименту параметри, придбати первісний досвід і навички на підготовчому етапі, полегшити й прискорити роботу з реальними експериментальними установками й об'єктами.

Комп'ютерна тестуюча система, забезпечує, з одного боку, можливість самоконтролю для користувача, а з іншого – приймає на себе рутинну частину поточного або підсумкового контролю.

Комп'ютерна тестуюча система може бути як окремою програмою, що не допускає модифікації, так і універсальною програмною оболонкою, наповнення якої покладає на викладача. В останньому випадку в неї включається система підготовки тестів, що полегшує процес їхнього створення й модифікацію (у найпростішому випадку це може бути текстовий редактор). Ефективність використання тестуючої системи істотно вище, якщо вона дозволяє накопичувати й аналізувати результати тестування. Тестуюча система може бути вбудована в оболонку електронного підручника, але може існувати і як самостійний модуль ППЗ. У цьому випадку тестуючі програми по різних дисциплінах доцільно поєднувати в єдиній базі даних.

Представлені компоненти ППЗ самі не вирішують педагогічних завдань. Навчальна функція реалізується через педагогічний сценарій, за допомогою якого викладач вибудовує освітні траєкторії.

Контент курсу

Особливістю сучасного навчання з використанням інформаційних технологій є самостійне формування й зміна освітнього контента учасниками навчального процесу. Таке навчання проходить під гаслом "орієнтованість на того, кого навчають". Це більш, ніж просто адаптація традиційних програм до різних стилів навчання або можливість для студента перемінити шрифт і колір фона в матеріалі. Це – перехід повного контролю за навчанням у руки користувачів. У результаті роль традиційного викладача практично повністю "розмивається", а відповідальність студентів за опублікований матеріал істотно зростає.

Мережа Інтернет перетворилася з інструмента пасивного сприйняття в середовище, в якому контент створюється, дробиться на маленькі частини, міняє структуру залежно від мети й еволюціонує, проходячи через різні "співтовариства" користувачів. "Нові користувачі" тепер не тільки читають, але й пишуть різні матеріали, а ті елементи мережі, які вже стали новою системою комунікації, деякі експерти вважають прообразом всесвітньої мережі нового покоління. Дуже важливий той факт, що розвиток мережі – не технологічна, а соціальна революція.

Якщо раніше в співтоваристві користувачів багато дискусій проходили у відносно статичних форумах, то тепер на їхнє місце прийшли блоги, які зробили спілкування в Інтернеті більше живим. Викладачі помітили, що при використанні таких інструментів, як вікі-технології й блоги, студенти переходять від обговорення запропонованих тем між собою до обговорення більше широкого спектра тем з фахівцями з усього світу. У дуже короткий термін блоги стали широко використовуватися в освітніх цілях.

У наш час стало очевидно, що освіта не обмежиться тільки робочим місцем, тому що навчання зачіпає й поєднує кожний з аспектів нашого життя: від щоденних домашніх турбот до культури й мистецтва. Отже, в остаточному підсумку, життя й навчання зіллються в єдине ціле, і найбільшу роль при цьому буде грати спілкування.

У сучасному Інтернеті будь-який студент, інструктор або викладач зможе потрапити на будь-який необхідний освітній ресурс у будь-який час із будь-якого місця земної кулі. Технології освіти майбутнього, за прогнозами сьогоднішнього дня, будуть будуватися на основі ділових ігор у мережі й досягнень мультимедіа, а освітні ресурси будуть доступні й відкриті для користувачів. Навчання стане мобільним і буде проходити як індивідуально, так і у командах. Більшу роль буде грати зв'язок через Інтернет. Викладачі й тренери розуміють простоту й ефективність таких сучасних освітніх інструментів, як Вікіпедія, блоги, подкасти та ін. і вже повноцінно їх використовують. Аудіо та відео матеріали стануть однією з основ модернізації освіти. Наприклад, навіть зараз все частіше в навчальні матеріали входять аудіокниги, які можна прослухати на іPod або mp3-плеєрі. Мобільність і велика кількість контента, який можна розмістити на сучасні носії, буде сприяти підвищенню інформованості та ерудиції.

Архітектура педагогічних програмних засобів

Педагогічні програмні середовища практично мають різну архітектуру. При цьому особливої актуальності набувають загальні наукові, методологічні, методичні та технологічні проблеми, пов’язані з організацією процесів створення, супроводу і ефективного використання програмних засобів навчального призначення.

Актуальність цих проблем зумовлена такими основними об’єктивними причинами:

1. На даний час відсутні галузеві стандарти на програмні засоби навчального призначення, а існуючі рекомендації щодо показників якості як самих засобів, так і процесів створення цих засобів носять первинний характер, оскільки не пройшли випробувань практикою.

2. Кілька десятків програмних засобів навчального призначення, які вже розроблені за замовленнями МОН, пройшли сертифікаційні та методичні випробування та впроваджені в навчальний процес, створені різними колективами розробників, отже відрізняються концепціями, архітектурними підходами, технологіями розробки, нарешті, рівнями якості.

3. Оскільки практично всі колективи розробників цих програм по суті сформувалися в процесі роботи над проектами, вони потребують підвищення кваліфікації та обміну досвідом: розповсюдження власних технологічних наробок та програмних компонентів та повторного використання ”чужих” технологій на легітимній основі.

4. Колективи розробників потребують ефективного моніторингу своїх програмних засобів з боку користувачів.

5. Потенційними провідними користувачами програмних засобів навчального призначення є викладачі навчальних закладів, які потребують не тільки методичних рекомендацій з використання конкретних програмних засобів у навчальному процесі, а й ґрунтовної підготовки з цих питань.

У майбутньому вбачається реалізація педагогічних програмних засобів, розподілених на 3-ох рівнях: інтернет-сервері розробника ППЗ (освітній сайт, що включає в себе всі можливі освітні матеріали для підтримки курсу математики), робочому місці вчителя в комп’ютерному класі, обладнаному локальною мережею та робочому місці учня. Оскільки Національна програма «Пілотні школи 2000» передбачає постачання у школи комп’ютерної техніки і розробку та постачання програмних педагогічних засобів, але не передбачає організацію підготовки вчителів до ефективного використання цих засобів, то саме в цьому і полягає низька ефективність реалізації програми. Підхід, представлений на рис. 1, дозволить підвищити рівень створюваних ППЗ та ефективність їх впровадження у навчальний процес [2].
На Робочому місці методиста є комплекс програмних засобів, які забезпечують реєстрацію користувача системи, надання технічних послуг, які полягають в оперативному оновленні ППЗ (постачання нової версії або реліза), надання методичних послуг, які полягають в оперативних методичних консультаціях та веденні телеконференцій, моніторингу ефективності використання ППЗ в навчальному процесі, оперативному удосконаленні компонентів навчального призначення. Загальними компонентами навчального призначення, наприклад, є електронні підручники з навчальної дисципліни, електронні довідники, системи тестування з дисципліни тощо.

На Робочому місці викладача передбачається виконання таких функцій: управління навчальним процесом (електронний журнал), формування навчального матеріалу для теоретичної частини уроку, формування навчальних завдань для практичної роботи учнів та контрольних робіт, автоматизовану перевірку виконання навчальних завдань тощо.

На Робочому місці студента передбачається: виконання практичних завдань, самостійна робота над вивченням теоретичного матеріалу, виконання контрольних робіт.

Таким чином сучасний педагогічний програмний засіб повинен представляти собою веб-додаток, що містить певний набір програмних модулів для повноцінної організації навчального процесу та надає всім учасникам навчального процесу можливість приймати участь у створенні та модифікації навчального контенту.
Список використаних джерел

Гуннерсон Э. Введение в С#. Библиотека программиста. – СПб: Питер, 2001. – 304 с.: ил.

Львов М.С., Співаковський О.В., Круглик В.С. Робоче місце вчителя в сучасній інформаційній системі управління навчальним процесом. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання. Зб. наук. праць / Редкол. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. – №3 (10). – 2005. – С.153–159.

Пейн Крис. Освой самостоятельно ASP.NET за 21 день. : Пер с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2002. – 832 с.: ил.

Співаковський О.В. Підготовка вчителя математики до використання комп’ютера у навчальному процесі // Комп¢ютер у школі та сім¢ї. – 1999. – №2(6). – С. 9–12.

Співаковський О.В., Крекнін В.А. Лінійна алгебра: Навчальний посібник. – Херсон: Айлант, 1997. – 148 с.

Співаковський О.В., Крекнін В.А., Черниш К.В. Збірник задач і вправ з лінійної алгебри: Навчальний посібник. – Херсон: Айлант, 2000. – 206 с.

Співаковський О.В., Львов М.С. та ін. Педагогічні технології та педагогічно–орієнтовані програмні системи: предметно–орієнтований підхід. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2002. – №2 (20). – С. 17–21.