четвер, 8 грудня 2011 р.

Современные педагогические технологии.

В настоящее время в педагогический лексикон прочно вошло понятие педагогической технологии. Технология – это совокупность приемов, применяемых в каком-либо деле, мастерстве, искусстве (толковый словарь). Есть множество определений понятия «педагогическая технология». Мы изберем следующее: это такое построение деятельности педагога, в которой все входящие в него действия представлены в определенной последовательности и целостности, а выполнение предполагает достижение необходимого результата и имеет прогнозируемый характер. Сегодня насчитывается больше сотни образовательных технологий.

Создание мультимедиа-презентаций в программе Microsoft PowerPoint

Этапы работы над презентацией

ПРИЕМЫ И МЕТОДЫ СОЗДАНИЯ УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИХ МАТЕРИАЛОВ СРЕДСТВАМИ MICROSOFT WORD, MICROSOFT POWERPOINT

Приемы и методы создания учебно-методических материалов средствами Microsoft Word

Цель обучения - изучение возможностей программы Microsoft Word:
• размещение иллюстраций в документе;
• создание сложных документов, состоящих из нескольких разделов с различным форматированием;
• создание шаблонов документов;
• использование, изменение и создание стилей документов.

понеділок, 5 грудня 2011 р.

Дизайн интерьера

Виртуальный мастер-класс "Я веду образовательный блог"

Calameo

Создание персональной учебной среды

Учитель в Сети



Безопасность в интернете или.............
https://sites.google.com/site/ulejconf/teacher/bezopasnost-interneta-ili-ne-hodite-deti-v-internet-gulat

середа, 30 листопада 2011 р.

ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ПІДРУЧНИКА


В статті розглядається питання, щодо використання можливостей електронних підручників у навчально-виховному процесі.

В інформаційному суспільстві одним із основних знарядь праці стає комп’ютер як своєрідне ядро інформаційно-комунікаційних технологій, а інформатика – як наукова галузь, як індустрія і як навчальна дисципліна – є основою інформатизації суспільства. Сучасній молоді вкрай важливо навчитися правильно відбирати, адаптувати та технологічно грамотно опрацьовувати інформацію відповідно до власних потреб і посталих завдань. Саме тому навчання інформаційним технологіям не повинно стати самоціллю, а має ефективно задовольняти різноманітні потреби життєдіяльності людини у сучасному інформатизованому суспільстві.
Зазначене вимагає конструювання такого навчального процесу, кінцевим результатом якого мають бути ІКТ - компетенції щодо побудови і реалізації сучасних технологій ефективного розв’язання різноманітних завдань життєдіяльності людини за допомогою комп’ютера. За таких умов питання формування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчально-пізнавальній і продуктивній діяльності стають особливо актуальними.
Формувати інформаційну культуру учнів повинен кожен вчитель, а не лише вчитель інформатики, адже успіхи учнів безпосередньо залежать від якісної підготовки вчителів.
Сьогодні освітня технологія – це система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії вчителя і учнів, що спрямована на досягнення результату. А інформаційно-комунікаційні технології дають змогу отримувати якомога більше інформації за допомогою цифрових навчальних засобів.
До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій відносяться:
  • Інтернет – технології це технології створення і підтримки різних інформаційних ресурсів в комп'ютерній мережі Інтернет: сайтів, блогів, форумів, чатів, електронних бібліотек та енциклопедій.
  • Мультимедійні програмні засоби – педагогічні програмні засоби загального призначення.
  • Офісне та спеціалізоване програмне забезпечення – програми для роботи з тестовим редактором, електронними таблицями, програми для обробки фото та відео файлів, тощо.
  • Електронні підручники та посібники - це текстова та графічна інформація, яка поширюється засобами Інтернет та за допомогою e-Book Reader.
Електронні книги дозволяють заощадити час і отримати актуальну інформацію, і не потрібно нехтувати цим. Часто в електронних книгах можна знайти більш сконцентровану і корисну інформацію, у такому випадку виправданою буде і ціна. Здавалося б, вартість електронної книги може перевищувати вартість паперових книг, але паперового аналога Ви можете просто не знайти, або знайти, але не зовсім те, що потрібно. Тому, електронні книги можуть стати важливим джерелом інформації.
Що ж таке «електронний підручник»? Який зміст цього поняття? На нашу думку, це електронні програмні засоби навчального призначення, що дають змогу самостійно або за допомогою вчителя, викладача, методиста отримати потрібну інформацію про явища і процеси, що вивчаються. Крім того, зазначені програмні засоби можуть надавати потрібні пояснення, здійснювати керівництво пізнавальною діяльністю у процесі освоєння змісту, виконання поставлених завдань. У зв'язку з вищенаведеним електронний підручник, як правило, містить три взаємопов'язані основні елементи, які відрізняються між собою чітко визначеними змістовними і операційно-діяльнісними призначеннями. Перший призначений для подачі навчально-наукової інформації про явища і процеси, що вивчаються. Другий призначений для формування умінь та навичок використовувати здобуті знання у практичній діяльності. Третій призначений для діагностики і контролю знань. При цьому усі вищезазначені елементи містять організаційну інформацію для керівництва пізнавальною діяльністю тих, хто навчається. Зокрема, використовується інтерактивний інтерфейс як аналізатор запитань та відповідей, система збору і обробки статистичної інформації. Узагальнюючи вищенаведені призначення електронного підручника, можна відзначити, що його функції не обмежуються подачею певного обсягу інформації про явища і процеси, які вивчаються. Його функції набагато ширші, а саме: текст, малюнки, позначення і та ін. повинні науково пояснювати, узагальнювати і систематизувати факти, явища, події тощо; виділяти головне і другорядне, порівнювати їх та формулювати відповідні висновки[1].
Отримання інформації з електронного підручника є нетрадиційним способом її подачі користувачу для сприймання та усвідомлення.
Використовуючи електронний підручник користувач, як правило, отримує «віртуальну інформацію» про явища і процеси, що вивчаються, а у практичній діяльності він на 90 відсотків має справу з інформацією, яка отримується при безпосередньому спостереженні; оперуванні реальними явищами і процесами.
Тому основні методологічні особливості використання навчальної інформації, поданої за допомогою електронного підручника та сприймання її користувачем, показують, що хоч він за змістом та призначенням є автономним електронним навчальним продуктом, його зміст, структурна будова відповідає ряду дидактичних принципів організації навчання, добору і використання навчальної інформації, що включається у його зміст.
До основних із них можна віднести:
  • науковість змісту і його відповідність навчальній програмі з можливостями реалізації інваріантних та варіативних пізнавально-інформаційних і операційно-діяльнісних компонентів;
  • наявність керівної і пізнавальної інформації для забезпечення появи та стимулювання пізнавального інтересу користувача до опрацювання змісту електронного підручника, виконання поставлених завдань;
  • наявність «вхідної інформації», опрацювання якої забезпечує реалізацію процесу діагностики користувача та можливість успішного формування пропонованих знань, умінь та навичок, їх використання у практичній діяльності. При цьому «вхідна інформація» забезпечує діагностику можливостей користувача, успішно використовувати пропоновані методи, форми, способи, прийоми опрацювання інформації, виконання поставлених завдань, вправ тощо;
  • забезпечення виконання принципу поетапності формування користувачем знань, умінь, навичок, їх застосування у практичній діяльності;
  • реалізацію принципів відкритості і варіативності навчання, які, з одного боку, забезпечують можливості застосування різних способів, методів, прийомів організації навчання та засвоєння системи знань, умінь і навичок; з другого, створюють сприятливі умови для реалізації можливостей індивідуалізації навчання відповідно до бажань, потреб того, хто навчається, його інтелектуальних здібностей; з третього боку, забезпечують учня навчально-науковою інформацією про найближчі та віддалено-перспективні цілі, мету, завдання навчання, формування мотиваційного аспекту діяльності на основі спрямування у досягненні поставлених цілей, їх практичної значимості[2];
  • креативності подачі та пояснення навчально-наукової інформації, яка забезпечує у процесі здійснення учнем пізнавальної діяльності реалізацію логічно-системного мислення. Тобто, бажано, щоб зворотні зв'язки не тільки реалізовували принципи креативності, відкритості змісту електронного підручника, але й створювали сприятливі передумови надання розвиненої і динаміко-орієнтованої на особистість системи багаторівневої, педагогічно-обґрунтованої допомоги процесу навчання, забезпечували поетапне та успішне виконання прогностично визначених завдань, вирішення проблем, досягнення проміжних і кінцевих цілей, мети;
  • мобільність і оперативність користування інформацією. Це один із специфічних та визначальних принципів побудови змісту електронного підручника, який передбачає виконання ряду системно-взаємопов'язаних вимог. Зокрема: наявність «інтелектуального ядра» у формі сукупності методів, способів, прийомів обробки даних, які використовуються у побудові експертних систем і засобів штучного інтелекту; можливість приймати варіативні рішення, визначати стратегію організації навчання (темп подачі і пояснення навчально-наукової інформації);
  • можливість повернення до раніше вивченого та застосування поетапного засвоєння знань і вільного «виходу» з процесу навчання у будь-який момент на визначений час без порушення закономірностей освоєння змісту електронного підручника; можливість встановлення двостороннього діалогу між змістом електронного підручника і учнем за допомогою інтерфейсу комп'ютера з комплексним використанням подачі інформації різними і найбільш зрозумілими для учня способами (текстовий, звуковий, екранний, екранно-звуковий, анімаційний, графічний, гіпертекстовий, поетапно-сторінковий «назад-вперед»);
  • документування усього ходу та результатів навчальної роботи учня з електронного підручника за змістом програмних модулів збору, обробки інформації відповідно до системи керівництва навчальними закладами, педагогічними програмами навчання, дидактичними закономірностями функціонування процесу навчання.
Література:
  1. Антонова Т., Харитонов А. Мультимедийный учебник. Поиски жанра//Компьютер-пресс, 1999. №9. — С.26—31.
  2. Торопцов В. С, Григорович Д. Б. Применение компьютерных технологий для создания электронных учебников для системы дистанционного обучения // Тезисы докладов Международной конференции «Современные компьютерные технологии в экономике, науке и образовании» . — Ташкент, 2000.— 314с.
 Умения   учителя  21 века
 источник

Кто знает, как правильно работать на компьютере? - бесплатный курс

Электронное обучение в России и на Западе

Онлайн-образование эффективнее традиционного. К такому выводу пришли аналитики компании SRI International, которые проводили исследования по заказу департамента образования США. Эксперты наблюдали за успеваемостью очных и «виртуальных» студентов в течение 12 лет. Результаты оказались неожиданными: студенты, которые обучались посредством Интернета, сдавали тесты на 9% лучше университетских очников. Такой вывод американских аналитиков дает простое и убедительное объяснение роста популярности электронного обучения (ЭО) во всем мире.
По оценкам аналитиков AmpluaInsights, компании, где ЭО прочно интегрировано в процесс обучения и развития персонала, где оно развивается и постоянно проводится оценка эффективности его использования, получают следующие выгоды:
· рост эффективности обучения
· снижение затрат на обучение персонала
· высокую скорость реакции на запросы бизнеса и гибкость системы обучения
· распространение культуры обучения в компании
Об уровне развития ЭО на Западе четкое представление дает ежегодно проводимое исследование TowardsMaturity Benchmark. Согласно данным 2011 года 72% компаний уверены, что ЭО поможет им оперативнее реагировать на быстро меняющиеся бизнес-условия за счет:
- ускорения выпуска новых продуктов (77%)
- повышения эффективности обмена опытом (78%)
- поддержания организационных изменений (77%)
- развертывания новых IT-систем (69%).
То есть, подавляющее большинство компаний воспринимают электронное обучение не просто как еще один вид обучения сотрудников, но как инструмент стратегического управления.
Адаптация к изменениям в бизнес-среде требует повышения эффективности системы обучения и развития персонала. По мнению участников исследования, применение ЭО дает следующие преимущества в этом направлении:
- расширяет доступ к обучению (89%)
- увеличивает гибкость системы обучения (85%)
- повышает качество и последовательность процесса обучения (84%)
- сокращает расходы на обучение (83%).
Наиболее популярными формами ЭО, используемыми в западных компаниях оказались:
· электронные учебные курсы — 78%
· on-line опросы и исследования — 77%
· система управления обучением (LMS) — 71%
· on-line оценка персонала — 68%
· виртуальные совещания, переговоры — 64%
· видео-контент - 61%
· вэб-приложения SharePoint для для совместной работы — 54%
· открытые информационные ресурсы — 54%
· учебные порталы — 47%
· вэбинары — 46%
Результаты исследования говорят о том, что наименее популярные виды ЭО — это мобильное обучение и ресурсы социальных сетей. Мобильное обучение в 2011 году используют 39% респондентов, внешние социальные сети 41% и внутренние — 38% респондентов.
Среди причин, препятствующих успешному внедрению ЭО западные компании указали:
· нехватку технических знаний и умений — 62%
· недостаточный уровень развития умений сотрудников по само-организации обучения 62%
· отсутствие сотрудничества со стороны линейных менеджеров — 55%
· ненадежность информационно-коммуникационных сетей — 54%.
Исследование Towards Maturity Benchmark прогнозирует, что к 2013 году самым быстро развивающимся направлением электронных технологий обучения будут созданные под потребности конкретного заказчика e-learning курсы, мобильное обучение, подкастинг (вещание в интернете) и корпоративные видео-курсы.
В России, пожалуй, наиболее полную картину внедрения и использования ЭО дает бенчмаркинг Trainings INDEX. По его данным, в 2010 году в 79% российских компаний-респондентов использовали ЭО. 57% участников, не использовавших ЭО в 2010 году, отметили, что планируют внедрить систему его в 2011 году.
Выделены 2 основные формы использования электронного обучения:
- библиотека электронных курсов (80% участников)
- вебинары (33%).
Большинство компаний — участниц бенчмаркинга используют ЭО для:
· повышения личной эффективности (управление временем, конфликтами, стресс-менеджмент) — 84% участников
· тестирования знаний сотрудников - 84%
· поддержки очных и других форм обучения — 68%
· обучения продуктам компании — 64%
· адаптации новых сотрудников — 60%
Среди сложностей внедрения и использования ЭО российские компании отмечают:
· мотивация персонала (21% участников)
· недостаток ресурсов на ЭО (21%)
· материально-техническая база (15%)
· ограниченность каналов связи (15% участников).
Также, как и на Западе, в России мобильное обучение не входит в список широко используемых. В 2010 году его не практиковал ни один респондент Trainings INDEX. Однако, эксперты высказывают предположение, что в 2011 году ситуация может резко измениться. Развитие мобильных технологий, появление недорогих смартфонов, широкое распространение нетбуков и планшетников, а также тот факт, что практически любой контент может быть просмотрен на мобильном устройстве, безусловно, будет способствовать росту мобильного обучения.
Стоит обратить особое внимание на новейшую тенденцию в ЭО — так называемые «серьезные игры». Такое общее название получили программы, внешне похожие на компьютерные игры или виртуальные модели реальности. В них используются такие же интерактивные сценарии, что и в традиционных играх, но при этом аспект удовольствия сочетается с педагогическим аспектом, с серьезностью изучаемой информации. «Серьезные игры» разрабатываются таким образом, что цели обучения в них могут быть легко определены и переданы в другие контексты. Эта определенность и переносимость учебных целей отличает «серьезные игры» от игр развлекательных.
На Западе все большее количество компаний используют «серьезные игры» в обучении своих сотрудников. Например, компания SAP AG использует игру, которая представляет собой электронную версию игры в гольф. Другая игра побуждает сотрудников привносить игровые элементы в бизнес-процессы. Один из ее последних победителей превратил в настоящее соревнование скучнейший процесс составления счетов и накладных.
Целый спектр игровых стратегий используется и в компании IBM. Игры помогают сотрудникам IBM, часто работающим удаленно, связываться друг с другом и чувствовать себя одной командой.
Международная консалтинговая фирма Deloitte с прошлого года практикует обучение в игровой форме в своей академии лидерства. Программа предназначена для клиентов и собственных консультантов.
Две бельгийские компании UCAN и GriN объединили свои усилия в проекте по созданию «серьезной игры» для водителей погрузчиков.
В России примеров использования «серьезных игр» не так много. Но тема эта обсуждается все активнее. Показателен тот факт, что в августе 2011 года Сбербанк объявил открытый тендер на разработку «серьезной игры» с целью повышения эффективности работы сотрудников.
Сравнение результатов исследований Towards Maturity и Trainings INDEX говорит о «продвинутости» западных компаний в сфере ЭО. По оценкам экспертов распространенность ЭО в России отстает от Запада примерно на 7 лет. Растущий интерес компаний к ЭО, появление множества публикаций на эту тему, специализированные выставки и конференции, увеличение количества соответствующих продуктов и сервисов, предлагаемых провайдерами — все это говорит в пользу того, что разница между Россией и Западом будет сокращаться. На это позволяет надеяться и еще один факт. 21 ноября 2011 года Госдума законодательно закрепила электронное обучение. Законопроект о расширении возможностей использования электронного обучения, в том числе дистанционных образовательных технологий, официально ввел такие новые понятия, как «электронное обучение» и «информационная образовательная среда».
В последние годы регулярно проводятся выставки, семинары и конференции на тему ЭО. Они дают отличную возможность узнать о новых технологиях обучения, услышать мнения экспертов. Так, на ежегодной выставке и конференции HR&Trainings EXPO целый блок отведен электронному обучению. На Западе крупнейшей тематической конференцией является Online EDUCA. В очередной раз она пройдет в Берлине с 30 ноября по 2 декабря 2011 года. Программа выставки обширна и охватывает все самые актуальные вопросы ЭО. Совместный проект Trainings.ru и компании Action Learning «Горячие репортажи с Online EDUCA Berlin 2011!» позволит всем желающим получить представление о новейших мировых тенденциях в электронном обучении.
Взято здесьhttp://www.trainings.ru

понеділок, 17 жовтня 2011 р.

Інноваційна діяльність на уроках трудового навчання в контексті оновлення змісту освітньої галузі «Технологія»

Пріоритетне завдання трудового навчання згідно з Національною доктриною розвитку освіти у ХХІ столітті полягає у формуванні технологічно грамотної особистості, забезпеченні підготовки її до трудової діяльності в умовах високотехнологічного інформаційного суспільства.
Змістову основу підготовки майбутніх вчителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності повинні складати нововведення, що застосовуються на сучасному етапі у процесі трудової підготовки школярів.
Під час вивчення шкільного предмета учнів залучають до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашнього господарювання. Учителі трудового навчання вводять учнів у світ сучасного виробництва, знайомлять з науковими основами його організації та управління, технікою та технологіями, основними групами професій, допомагають школярам у професійному самовизначенні. Оновлення змісту освітньої галузі «Технологія» на сучасному етапі, його спрямування та забезпечення умов для реалізації особистісно орієнтованого підходу до трудового навчання створили умови для відродження і застосування методів проектів. Проектно-технологічна діяльність є основою особистісно-орієнтованого навчання, інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Її використання сприяє вирішенню проблеми диференціації, індивідуалізації навчання, роботи з обдарованими дітьми.
Зміст навчального матеріалу окремих модулів, розділів і тем шкільної програми з трудового навчання дозволяє вчителям розробляти і проводити нестандартні уроки. Специфіка уроків трудового навчання дозволяє використовувати не лише лінійну структуру навчання, коли близько 80% учнів виконують один і той же вид роботи – повторення, вивчення нового матеріалу, виконання практичної роботи, але й паралельну, нелінійну. На уроках нелінійної структури застосовуються групові форми організації навчально-трудової діяльності учнів. Уроки такої структури мають певні переваги, бо дозволяють ефективно працювати в умовах диференціації навчання. Проте, такі уроки складніші для управління, їх проведення потребує високої майстерності вчителя.
Останнім часом у практику ширше впроваджуються інтерактивні методики (навчання у взаємодії), використання яких можливе за умови парних та групових форм організації начально-трудової діяльності. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це взаємне навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель – це рівноправні суб’єкти навчально-виховного процесу.
Під час організації такої роботи постають питання оптимального комплектування гомогенних та гетерогенних груп школярів з урахуванням особливостей розвитку особистісних якостей, які проявляються на уроках трудового навчання й вибору групової форми роботи учнів (індивідуальної, диференційованої, спільної). Отже, теоретичну основу підготовки студентів до інноваційної діяльності складають такі напрями інноваційної діяльності вчителів трудового навчання, як: створення авторських програм (внесення змін у зміст шкільного предмета), запровадження у процес трудової підготовки школярів різноманітних типів, форм, методів навчання, ефективне поєднання традиційних та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу (індивідуалізація навчання, робота з обдарованими дітьми, інтерактивні методики, нестандартні уроки, метод проектів, теорія вирішення винахідницьких задач, дидактичні ігри тощо), добір та створення засобів навчання, організація роботи учнів з навчальною інформацією на заняттях трудового навчання, пошук ефективних форм взаємодії вчителя та учнів, видів підтримки й допомоги школярам під час виконання практичних завдань. Звісно, що основа цих умінь та навичок закладається під час навчання. Цю умову необхідно використати під час викладання методичних курсів з предметів, що становлять основу технологічного навчання.
Важливе завдання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання полягає у підготовці творчих педагогів, здатних самостійно мислити, аналізувати різноманітні методичні і практичні матеріали, альтернативні підручники, програми, здійснювати їх відбір і будувати власну роботу у відповідності до сучасних вимог розвитку системи освіти. Випускник повинен вміти самостійно оцінювати і творчо застосовувати будь-які традиційні або нові підходи у трудовому навчанні.
Майбутні вчителі трудового навчання повинні оволодіти базовими знаннями з педагогічної інноватики, інформацією про процеси оновлення сучасної загальноосвітньої школи, інноваційні підходи, що застосовуються в освітній галузі «Технологія», ознайомитися з досвідом вчителів-новаторів, які працюють у фаховій галузі, а також вчителів інших предметів.
На основі проаналізованих існуючих в теорії і практиці підходів розв’язання проблеми підготовки майбутніх вчителів до інноваційної діяльності, можна зробити висновок, що у процесі такої підготовки актуалізується проблема практичного освоєння майбутніми вчителями інновацій (загально-педагогічних, професійно-фахових, персонал-технологій). Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів трудового навчання як суб’єктів інноваційної діяльності дозволив визначити, що на сьогодні необхідне використання таких форм і методів, які поєднують інформаційно-просвітницьку та діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.
Василь Прохорович, викладач кафедри ЗТДМНВК

Современные методы контроля.

Контроль – один из важнейших этапов обучения. Он активизирует познавательную деятельность учащихся, позволяет получать данные о промежуточных и итоговых результатах учебно-воспитательного процесса, оценивать их путем сопоставления с планируемыми результатами, вносить в учебный процесс необходимую корректировку и намечать пути его дальнейшего совершенствования.
Выбор методов и средств контроля в образовательной области «Технология» осложняется разнообразием видов учебной деятельности и необходимостью обеспечить, с одной стороны, полноту охвата пройденного материала и всех учащихся, с другой – объективность и оперативность получения результата.
Контрольные задания в тестовой форме
В последнее время все более широкое применение в качестве метода контроля находят тесты. Тестовые задания можно использовать при организации самостоятельной работы в режиме самоконтроля, при повторении ранее изученных тем.
Задание в тестовой форме – это такое задание, к которому предъявляются определенные требования: наличие четкой инструкции по его выполнению, краткость и четкость выражения его смысла, формулирование задания в логической форме высказывания, правильность расположения его элементов, вариативность содержания, наличие определенного места для ответов, одинаковость правил их оценки в рамках принятой формы.
По виду тестовые задания бывают:
- словесные;
- знаковые;
- числовые;
- зрительно-пространственные (схемы, рисунки, графики, таблицы и др.).
Все известные в теории и на практике тестовые задания можно разделить на следующие группы:
1. Задания с выбором одного или нескольких правильных ответов из предложенных вариантов.
2. Задание без готового ответа, или открытой формы. Испытуемый во время тестирования вписывает ответ самостоятельно в отведенное для этого место.
3. Задание на установление соответствия, в котором элементы одного множества требуется соотнести с элементами другого.
4. Задание на установление правильной последовательности действий, технологических операций и др.
Разработка тестов для образовательной области «Технология» обладает определенными дидактическими особенностями, которые выражаются в том, что она ориентирована преимущественно на формирование практических умений и навыков. Кроме того, учащимся необходимо освоить функциональное назначение большого количества различных инструментов, приспособлений, технологической оснастки и т.п. В условиях ограниченного количества времени, отводимого для изучения теоретического материала, решить проблему контроля его усвоения без применения тестов весьма сложно.
Основным критерием эффективности усвоения учащимися содержания учебного материала считается коэффициент усвоения учебного материала – Ку. Он определяется как отношение правильных ответов учащихся в контрольных работах учащихся к общему количеству вопросов (по В.П. Беспалько).
Ку =
где N - количество правильных ответов учащихся на вопросы контрольной работы или тестового задания; К – общее число вопросов в контрольной работе или тестовом задании.
Если Ку > 0,7, то учебный материал считается усвоенным.
При выполнении заданий ставится отметка:
«3» - за 50 – 70% правильно выполненных заданий.
«4» - за 70 –85% правильно выполненных заданий.
«5» - правильное выполнение более 85% заданий.
Однако диагностика уровня знаний учащихся по теоретическому материалу не является основным критерием обученности по предмету «Технология». Успешность усвоения программного материала определяется сформированностью умений и навыков по выполнению учащимися практических работ по конкретному разделу.
Карточки-задания
Используемые в карточках-заданиях контрольные вопросы и задания позволяют учителю применять различные методы контроля:
- по характеру проверяемых знаний, относящихся к различным уровням усвоения;
- по форме проявления проверяемых знаний и умений (устная, письменная, проверка практической работы);
- по способу задания исполнительных действий (задания в свободной форме, задания, отвечающие специальным логико-психологическим требованиям, задания, обуславливающие получение формализованных результатов);
- по степени охвата изученного материала (полная, частичная);
- по степени охвата учащихся (фронтальная, выборочная);
- по видам структурных компонентов проверяемой деятельности (знаний, умений, комплексная);
- по способу отображения результатов проверки (без фиксации и с фиксацией результатов выполнения действий);
- по периодичности проверки (текущая, вспомогательная, тематическая, итоговая).
Контрольные вопросы ориентированы на обучающий контроль, для чего большая часть вопросов снабжена альтернативными подсказками. Для итогового контроля учитель может увеличить сложность вопроса, убрав эти подсказки и предоставив учащимся возможность самостоятельно найти правильный ответ.
Метод пооперационного контроля
Одним из способов оперативной и объективной оценки практических работ учащихся является метод пооперационного контроля, при котором в технологическом процессе изготовления какого-либо изделия выделяются наиболее важные элементы, определяющие соответствие заданной технологии и качество готового изделия. Оценка каждой операции осуществляется по заранее заданным критериям, которые могут, однозначно, определены или измерены.
В конце урока учитель проверяет работы учащихся по указанным параметрам и заполняет соответствующую карту пооперационного контроля. Это позволяет быстро и детально проанализировать результаты выполнения практической работы и получить информацию об умениях учащихся при выполнении каждой конкретной операции.

Образовательные технологии в школе

Современный урок- это прежде всего урок,
на котором учитель умело использует все возможности
для развития личности ученика,
её активного умственного роста,
глубокого и осмысленного усвоения знаний,
для формирования её нравственных основ.
Конаржевский Ю.А.
За период своей профессиональной деятельности учитель в среднем даёт 25 000 уроков. Урок служит полигоном для проверки разных типов обучения: от догматического и объяснительно-иллюстрративного до проблемно-развивающего, подвергаясь воздействию новаторских методов и средств обучения.
Современный урок – это, прежде всего урок, на котором учитель умело использует все возможности для развития личности ученика, её активного роста, осмысленного усвоения знаний, для формирования её нравственных основ. Урок – это система социальная, которая может существовать только при взаимодействии учителя с учащимися. Сущность урока составляет организация учителем разнообразной работы учащихся по усвоению новых знаний, умений и навыков, в ходе, которой осуществляется их воспитание и развитие.
Современный урок должен строится на основе самодеятельности учащихся в учебном процессе, их самоорганизации, коллективной учебной деятельности, ответственности школьников.
Сущность урока заключается в том, что он является структурообразующей единицей учебно-воспитательного процесса. На его базе реализуется, раскрывается и усваивается учебная программа.
Урок является живой клеточкой учебно-воспитательного процесса, всё самое важное и самое главное для школьника совершается на уроке.
Современные научные представления об уроке выражается следующей схемой:

Она даёт представления: о единстве обучения, воспитания, развития. В соответствии с этой схемой должен осуществляться каждый урок.
В ней находит своё выражение логика современной теории обучения и в определённой степени социальный заказ общества системе образования.
Общей функцией урока является вооружение учеников глубокими и осознанными знаниями. Исходя из современных научных представлений об уроке, его цель носит триединый характер и состоит из 3 аспектов: познавательного, развивающего и воспитывающего.
Познавательный аспект ТЦУ – это учить каждого ученика самостоятельно добывать знания; формировать навыки, умения, которые обеспечивают успешную деятельность школьника: репродуктивную, конструктивную или творческую. Осуществлять главное требование к овладению знаниями: полноту, глубину, осознанность, оперативность, прочность. Формировать то, что ученик должен познать, уметь в результате работы на уроке.
Развивающий аспект ТЦУ – это наиболее трудный для учителя, так как развитие ребёнка происходит медленнее, чем процесс его обучения и воспитания. Он учит анализировать, выделять главное, обобщать, сравнивать и разрешать проблемы.
Воспитывающий аспект ТЦУ должен быть направлен на воспитание правильного отношения к общечеловеческим ценностям, высокого чувства гражданского долга.
ТЦУ

Конечный результат урока (КРУ)
Складывается из двух составляющих: качества работы учителя и показателей знаний, учащихся в ходе проведения урока.
Результат работы учителя:
1. Целенаправленность его деятельности на уроке.
2. Индивидуально-личностный подход к учащимся.
3. Работа учителя по формированию и развитию общеучебных навыков и умений, вооружению учащихся способами познавательной деятельности.
4. Развитие общих способностей учащихся.
5. Работа по развитию познавательного интереса.
6. Объективность оценки знаний учащихся.
7. Эффективность усилий, развивающих личность .
8. Эффективность воспитывающих влияний.
Содержание учебного материала – это тот фактический материал, который подлежит усвоению учащихся. Существует несколько требований к отбору учебного материала:
1. Нельзя использовать недостаточно современные и научно не выверенные положения и факты.
2. Необходимо отобрать наиболее ценную информацию, факты, понятия, законы, теории по изучаемому вопросу.
3. Материал должен быть организован таким образом, чтобы в нём была выделена ведущая идея, основное звено.
4. Содержание учебного материала должно отражать и методы получения знаний, типичные для данной темы.
Формы организации познавательной деятельности учащихся:
1. Индивидуально-обособленная форма. Она имеет место в том случае, когда содержание учебного материала вполне доступно для самостоятельного изучения и связанно с правильным подбором дифференцированных заданий и систематическим контролем учителя за их выполнением.
2. Фронтальная форма познавательной деятельности. Она используется на уроках, семинарах, конференциях и других видах учебных занятий. Учитель должен заранее проектировать, а затем и создавать на уроке учебные ситуации, отвечающие триединым целям урока, держать в поле зрения каждого ученика, поддерживать внимание и рабочую дисциплину.
3. Групповая форма организации познавательной деятельности. Величина группы должна быть от 2 до 5 человек, так как в более многочисленных группах невозможно обеспечить активную работу всей группы. Она предполагает предварительную подготовку учащихся к выполнению группового задания, краткий инструктаж учителя, распределение обязанностей. Наблюдение учителя и корректировка работы группы и отдельных учащихся. Групповая форма порождает ответственность, формирует интерес к работе товарищей.
4. Коллективная форма познавательной деятельности учащихся. Это наименее разработанная в дидактике форма организации познавательной деятельности. Она основывается на равенстве объективных условий для каждого. В микрогруппе работает 2-4 человека. В каждый момент половина говорит, остальные слушают, затем роли меняются. Это школа обучения каждого ученика каждым, она демократична по своей сути.
Особое место в учебном процессе занимает урок развивающий, разработанный Д.Б.Элькониным и В.В.Давыдовым.

Такой урок ставит учителя перед необходимостью искать формы и методы групповой и коллективно-распределительной деятельности учащихся. Дидактические принципы здесь – это принципы межличностного общения, построенные на доверии, уважения к чужому мнению. Из схемы видно, что развивающее обучение- это такая система, в которой результат функционирования одного структурного подразделения усваиваются функционированием другого. Они постоянно взаимодействуют друг с другом, составляют систему в целом. Данная схема позволяет учителю овладеть анализом урока, организовать учебную деятельность.
В последнее время особое внимание уделяется проектному обучению, оно может внедриться в классно-урочную систему. Проектный урок различает 3 вида занятий:
1 вид – урок целиком состоит из работы над проектом. Выбор формы проведения зависит от вида проекта. Предполагается высокая степень самостоятельности учеников в выполнение работы. Их не может быть много в виду высокой затратности работы над проектом и высокой степенью самостоятельности учащихся в выполнение проекта.
2 вид – это проведение практических урочных занятий с включением частично-самостоятельной деятельности учащихся. Важным фактором при этом является самоконтроль ученика и контроль учителя за выполнением плана.
3 вид – урок презентация проекта учеником. Это позволяет формировать проектную деятельность, активизировать познавательную деятельность школьников по предмету. Проектные уроки надо вводить постепенно, поэлементно.
Современные методисты, выделяют следующие формы организации учебных занятий и типологию уроков.

Типология урока в современной школе
Классические типы
Вводный урок
Тренировочный урок
Контрольный урок
Урок закрепления знаний,
умений, навыков
Урок самостоятельной работы
Урок с ТСО
Урок практической работы
Комбинированный урок
Повторительно-обобщающий урок Нетрадиционные типы
Урок фантазирования
Урок-соревнование
Урок открытых мыслей
Урок-турнир
Урок-эврика
Урок-зачёт
Урок-творчества
Урок-спектакль
Урок-конкурс
Урок-конференция
Интегрированный урок
Урок-игра
Урок-сказка
Урок взаимообучения
Урок-КВН
Урок-путешествие
Аукцион знаний
Волшебный конверт
Для этих занятий характерно следующие этапы:
1. Организационный момент, характеризующийся внешней и внутренней готовностью учащихся к уроку.
2. Проверка домашнего задания.
3. Проверка знаний и умений, учащихся для подготовки к новой теме
4. Постановка цели занятия перед учащимися.
5. Организация восприятия и осмысления новой информации, т.е. усвоение исходных знаний.
6. Первичная проверка понимания.
7. Организация усвоения способов деятельности путём воспроизведения информации и упражнений в её применении (в том числе смена вариантов) по образцу.
8. Творческое применение и добывание знаний, освоение способа деятельности путём решения проблемных задач, построенных на основе ранее изученных знаний и умений.
9. Обобщение изучаемого на уроке и введение его в систему ранее усвоенных знаний.
10. Контроль за результатами учебной деятельности, осуществляемый учителем и учащимися, оценка знаний.
11. Домашнее задание к следующему уроку.
12. Подведение итогов урока.
Ни один урок не может решать всех задач обучения. Он является частью темы, курса, учебного предмета. Важно всегда сознавать, какое место он занимает в системе учебного предмета, каковы его дидактические цели.
Урок – это педагогическое произведение, и поэтому он должен отличатся целостностью, внутренней взаимосвязанностью частей единой логикой развёртывания деятельности учителя и учащихся.
Соблюдая основные требования к уроку, учитель вносит в сочетании компонентов урока своё искусство, свой методический почерк, зависящий от характера класса, так и от его индивидуальных черт.
Список использованной литературы
1. Бабанский Ю.К. Анализ эффективности современного урока // Народное образование. 1979. №9.

вівторок, 4 жовтня 2011 р.

Методичні поради вчителю

Як сформулювати дидактичну мету проектної діяльності
(за О.В. Онопрієнко)

Дидактичну мету формулюємо в чотирьох аспектах; освітньому, розвивальному, виховному пш соціалізую чому.

Освітній аспект:
• Створення в учнів образу цілісного знання;
• Підвищення мотивації учнів для отримання нових знань;
• Вивчення найважливіших методів наукового пізнання (висунути й обґрунтувати задум, самостійно поставити і сформулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації);
• Вироблення вміння висувати теми (підтеми) проектів;
• Формування вміння висувати, аргументувати та захищати свої ідеї;
• Ознайомлення зі способами роботи з інформацією;
• Формування навичок самоорганізації (планування діяльності, програмування дій, корекція етапів і способів діяльності, гнучкість і варіативність дій).

Розвивальний аспект:
• Розвиток дослідницьких і творчих здібності особистості;
• Розвиток критичного мислення (готовність до планування, гнучкість мислення, наполегливість, готовність виправляти власні помилки, пошук компромісних рішень);
• Розвиток навичок аналізу та рефлексії (встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виділення суттєвих ознак з орієнтацією на поставлену мету, моделювання конкретного чи абстрактного продукту);
• Розвиток уміння визначати власну позицію, планувати свою роботу й час;
• Розвиток комунікативних умінь і навичок;
• Розвиток уміння презентувати результати своєї роботи.

Виховний аспект:
• Виховання значущих загальнолюдських цінностей (соціальне партнерство, толерантність, діалог);
• Виховання почуття відповідальності, самодисципліни і самоорганізації;
• Виховання бажання виконувати роботу якісно. Соціалізуючий аспект:
• Вироблення власного погляду на події;

• Усвідомлення значення спільних зусиль, роботи в команді;
• Застосування особистого досвіду учнів та узгодження його з науковим змістом проекту;
• Стимулювання учнів до самооцінної освітньої діяльності;
• Формування та розвиток здібностей учнів організовувати творчість інших.

Як учитель може зацікавити учнів роботою над проектом

Принципи створення мотивації проектної діяльності учнів:
1. Навчальна співпраця (вчитель і учні є партнерами).
2. Цілеспрямованість процесу дослідження (учні повинні самостійно обирати мету пізнавальної діяльності).
3. Особиста практична значущість (учні повинні знати, навіщо вони це роблять? Для чого їм це потрібно?)
4. Успішність і ефективність пізнавальної діяльності (учні працюють ефективно, коли відчувають, що їм під силу працювати над обраною темою дослідження).
5. Позитивна співпраця з консультантом (усвідомлювати, що помилка - це також позитивний результат, оскільки це дає можливість виправити її і знайти інше вирішення проблеми).
6. Потрібно враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів.
7. Потрібно враховувати суспільний та пізнавальний досвід учнів.


Для підтримання високого рівня мотивації під час дослідження учні повинні почувати себе:
• У безпеці (фізично й емоційно).
• Автономними (незалежними).
• Успішними (компетентними, творчими, професійними й знаючими).
• Такими, що їх цінують, про них турбуються.
• Задоволеними.

Використання інших засобів підвищення мотивації учнів

Учні переважно краще працюють і мають більшу мотивацію до роботи, коли існує аудиторія, яку вони поважають і цінують. Є багато способів використання такої аудиторії:
1. У перервах між роботою запропонуйте учням поділитися результатами роботи з однокласниками.
2. Розмістіть роботи учнів у вигляді плакатів на стіні в класі або у шкільній залі; спробуйте опублікувати ці роботи в пресі чи книзі.
3. Запросіть батьків, членів громади чи учнів інших класів подивитися, як учйі представляють те, чого вони досягли або навчилися.
4. Попросіть учнів розповісти своїм сусідам, про що вони тільки що почули, що дізналися або зрозуміли.
5. Нехай учні попросять своїх батьків або інших дорослих написати коротко, за що вони цінують їхню роботу, чому вони пишаються нею і що в ній є позитивного.


Як організувати групову роботу учнів з реалізації проекту

Оскільки успішна реалізація проекту великою мірою залежить від добре налагодженої групової роботи учнів, подаємо нижче деякі поради щодо її організації.
За кількістю учасників оптимальною вважають групу з 3-6 осіб, тому що при меншій кількості учням важко різнобічно розглянути проблему, а при більшій складно визначити, яку саме роботу виконав кожний учень.
Найдоцільніше формувати кожну групу із сильних середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й відбувається інтенсивним обмін, ідеями. Давайте учням достатньо часу для представлення різних точок зору, детального обговорень я проблеми, різнобічного розгляду питання. Потрібно прагнути також, щоб у групах були і хлопці, і дівчата.
Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і і характеру навчальних завдань, які необхідно виконати. Група загалом повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, а кожен член має відповідати чи свою частину роботи. Завдання в груді виконується в такий спосіб, щоб було можливо врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного її члена групи та загалом.


Організовуючи роботу учнів у групах, учитель повинен дотримуватися наступних правил:

1.Пояснення навчального завдання.
Коли вчитель об'єднає учнів в групи, він має дет; пояснити їм, як виконувати завдання і як учні повинні працювати разом у групі.

2.Створення позитивної взаємозалежності всередині
групи.
Позитивна взаємозалежність є необхідною для роботи и групі. Після пояснення завдання учням учитель має допомогти їм створити атмосферу співпраці за допомогою запровадження позитивної взаємозалежності під час робої п над проектом. Позитивна взаємозалежність пов'язує учиів один з одним, оскільки жоден учень не може сам, без всіх інших членів групи, успішно виконати завдання. Коли учні чітко усвідомлюють свою позитивну залежність один від одного, то бачать, що робота й зусилля кожного з них потрібні і без них неможливий успіх всієї групи, і що кожен з них робить свій особистий внесок в успіх усієї групи, виконуючи свою роль і завдання.

Учитель може створити позитивну взаємозалежність учнів у групі, коли:
- члени групи об'єднані навколо однієї спільної позитивної мети конкретної причини для дії;
- учні діляться ресурсами (матеріалами) в процесі роботи; кожен із них відповідає за виконання своєї частини завдання, використовуючи частину інформації, матеріалів для проведення дослідження;
- учитель визначає для учнів у групі взаємодоповнюючі, взаємопов'язані ролі в процесі дослідження. Ролі визначають відповідальність, яку бере на себе кожен учень в групі для виконання спільного завдання.

субота, 1 жовтня 2011 р.

Програми спостережень - Дидактичні й методологічні засади сучасного уроку

Матеріали для практичного використання - Дидактичні й методологічні засади сучасного уроку

освітнє середовище вчителя та учня

Сучасна школа розвитку й особистість учителя - Управління

субота, 24 вересня 2011 р.

Формування соціального досвіду школярів

Вивчення системи роботи вчителя - Управління !--if(Перспективний досвід)--- Перспективний досвід!--endif-- - На допомогу керівнику навчального закладу - Шпаргалка для керівника

Екранна лупа

пʼятниця, 22 липня 2011 р.

Организaция учебной работы при помощи блога

Образовательные сервисы Google

В середине июня приступило к работе российское образовательное сообщество Google, созданное с целью обмена опытом и объедения русскоязычных учителей, использующих сервисы Google для обучения. Подробнее о работе этого сообщества можно ознакомится здесь. Я же сейчас хотела поделиться ссылкой на обширную коллекцию ресурсов и публикаций об образовательных сервисах Google на русском языке. Ссылки были собраны участниками сообщества Google в ходе акции «Три соломинки для Google Муравейника». Таким образом, менее чем за месяц, в сервисе "Google Bookmarks" коллективно была создана коллекция ссылок "Образовательные сервисы Google".  
Ссылки структурированы  следующим образом:

Google Account
Google Apps
Google Docs
Google Buzz
Google Mail
Google Maps
Google Site
Google Sketchup
Google App Inventor
Предметы :: Черчение
Предметы :: География
предметы::литература
БЛОГИ
Видеоуроки
Управление школой
Документооборот
Электронное портфолио
Сообщества
Поверьте, в этой коллекции можно найти ВСЕ! 
Удачи!
You might also like:

четвер, 21 липня 2011 р.

Webbing Wenskaarten. Скачать

Webbing Wenskaarten. Скачать

Технология обработки ткани 7-9 класс. Скачать

Технология обработки ткани 7-9 класс. Скачать

Технологии e-learning: Что делает учащийся, взаимодействуя с контентом? (1)

Технологии e-learning: Что делает учащийся, взаимодействуя с контентом? (1)

Технологии e-learning: Структура электронного учебника

Технологии e-learning: Структура электронного учебника

Вимоги до презентації вчителя

понеділок, 11 липня 2011 р.

ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ

Стаття дає короткий огляд особливостей та ефективності застосування  мультимедійних засобів навчання та уточнює  їх дидактичну доцільність використання того чи іншого продукту під час викладання хімії  та інших предметів у школі, залежно від поставленої викладачем мети та можливостей навчального закладу.
Ключові слова: мультимедія
Дидактичний аспект уроку включає такі основні компоненти: зміст освіти та навчання, закономірності та принципи навчання, методи та засоби навчання, форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, передбачає синтез оцінок вибору та реалізації змісту, принципів, методів, і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної  діяльності учнів у їх взаємозв’язку та взаємозумовленості.  [8]
Зміст освіти детермінується в основному навчальними планами та програмами, розробленими Міністерством освіти і науки України, та реалізується безпосередньо в навчально-виховному процесі через підручники, посібники, інші дидактичні матеріали. [8]
Принципи навчання – це положення, на основі яких здійснюється процес навчання. Вони відображають загальні вимоги до змісту й організації навчально-виховного процесу, вибору та реалізації методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. [8]
Застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у навчання-одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку освітнього процесу. Завдяки ІКТ на якісно новому рівні реалізується  принцип наочності навчання, який спирається на діалектико-матеріалістичну теорію пізнання, суть якої полягає у сходженні до абстрактного мислення, а від нього до практики.
Головним питанням сьогодення в системі нової освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом впровадження інноваційних технологій, організації процесу навчання. [7]
Нові форми розвитку вимагають нових правил і нових шляхів досягнення результатів. Така позиція вимагає від сучасної освіти реформаційних кроків щодо оновлення її змісту та застосування нових педагогічних підходів, впровадження інформаційних і комунікаційних технологій, що модернізують навчальний процес [1, 2, 4, 6].
Використання  ІКТ навчання  реалізує дидактичний принцип наочності, який в свою чергу зумовлює вибір педагогічно доцільного комплексу наочних посібників , ТЗН, засобів мультимедія.
Важливість  застосування мультимедія, саме й полягає в тому, що вони надають уроку специфічну новизну, яка за своїм змістом і формою викладання має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання [5].
Дидактична роль мультимедійних засобів у процесі дуже різноманітна й залежить  від того, чи вона вже відома учням, чи вперше вони ознайомлюються з цим засобом навчання. Під час повторного використання застосована програма допомагає не лише відтворити навчальний матеріал, а й систематизувати його, поглибити та узагальнити. Якщо використовується вперше, то матеріал подається  в новому висвітленні, доповнюється вже відоме новими фактами [3].
Саме новітні розробки в навчанні із застосуванням комп’ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедія. Арсенал мультимедія-технологій складає анімаційну графіку, відеофільми, звук, інтерактивні можливості, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботу з базами даних тощо. [7]
Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є ліквідація прогалин у наочності викладання хімії, фізики, біології та ін.
Крім цього, маючи такі засоби навчання, можна проводити повноцінні уроки і заняття з хімії поза кабінетом хімії або в кабінетах без спеціального обладнання: витяжної шафи, демонстраційного стола, водопроводу тощо, що дає змогу розширити можливості під час проведення уроків хімії в інших навчальних кабінетах, забезпечуючи «мобільність». [7]
Малюнок №1 Відеофрагмент: рух електронів у атомі карбону.

У побудові навчального матеріалу величезне значення має створення моделей реальних об’єктів, які дозволяють віртуально потрапити всередину об’єкта, зрозуміти основи та суть процесів, що відбуваються в ньому, розкрити внутрішні закономірності. Наприклад: рух електронів, утворення сигма та пі зв’язку.



Малюнок №2-3 Відеофрагменти :природа утворення подвійного зв’язку.

Відеодемонстрації та інші мультимедійні засоби  не можуть замінити справжній, «живий» хімічний експеримент.  Але у випадках, коли на уроці справжній експеримент неможливий,  можна скористатися відеодемонстрацією, яка стає новою складовою частиною засобів наочності й доповнення в системі навчального експерименту.
Малюнок №4 Відеофрагмент: взаємодія натрію з водою (дослід заборонений для проведення на уроці, у зв’язку з вибухонебезпечністю)
Відповідно до різноманітних навчальних завдань, змісту та мети, мультимедійні засоби можуть бути використані як під час пояснення з елементами поточного повторення, так і під час окремих уроків повторення як наочна опора, посібник до самостійної роботи або ілюстрація до повторення чи як засіб повторення, узагальнення та систематизації знань. Відповідно до цього змінюється місце мультимедійної інформації на уроці та методичні прийоми її застосування [5].
Інтегрування звичайного уроку з комп’ютером дозволяє вчителю перекласти частину своєї роботи на ПК, роблячи при цьому процес навчання більш цікавим, різноманітним, інтенсивним, але не слід забувати про відповідність такого застосування програмовим вимогам та педагогічній доцільності.
Список використаних джерел
  1. Гузеев В.В. Организационные формы обучения и уроков // Химия в школе. – 2002. – №4. – С. 22-28.
  2. Гузеев В.В. Просто и технологично о методах обучения // Химия в школе. – 2001. – №10. – С. 16-22.
  3. Кузнецова Н.Е., Герус С.А. Формирование обобщённых умений на основе алгоритмизации и компьютеризации обучения // Химия в школе. – 2002. – №5. – С.16-20.
  4. Стратегия модернизации содержания общего образования. Материалы для разработки документов по обновлению общего образования. – М., 2001. – С. 12-13.
  5. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. – К.: Вид-во «К.І.С.», 2003. – С. 25-26.
  6. Хуторской А. Практикум по дидактике и современным методикам обучения. – Санкт-Петербург, 2004. – 539 с.
  7. Тукало М.Д. Мультимедійні системи навчання як новий методологічний засіб інтерактивного навчання на уроках хімії //УДК 371.68:004.9. //.
  8. Аналіз дидактичного аспекту уроку //Освітa.ua. Дата публікації 03.07.08//

ЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

У даній роботі я висвітлила свою думку про значення використання електронних дидактичних засобів навчання вчителями предметниками.
За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Його використовують для навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню інтересу і загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання — кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
Водночас педагоги повинні враховувати й негативні моменти. Передусім робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. В умовах автоматизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги. Здебільшого інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко згасає. Оскільки діалог з машиною синтаксично збіднений, учень нерідко почувається «дурнішим» за комп'ютер, що згодом може стати причиною стійкого негативізму до машини.
Дидактичними можливостями інформаційно-комунікаційних технологій є:
-    індивідуалізація навчального процесу
-    високий ступінь наочності під час вивчення нової теми з будь-якого предмету;
-    пошук необхідних ресурсів для занять (Інтернет, сканування фото з журналів, книг тощо);
-    можливість моделювання природних процесів та явищ;
-    організація групової роботи;
-    забезпечення зворотнього зв’язку у процесі навчання;
-    контроль та перевірка знань з навчального предмету;
У процесі навчання вибір способів використання ІКТ залежить від поставлених учителем дидактичних завдань. Комп’ютери у навчанні варто використовувати лише тоді, коли вони забезпечують здобуття знань учнями, які неможливо або достатньо складно отримати за умови використання традиційного навчання. Дуже важливо навчальний процес організувати таким чином, щоб учень розумів, що завдання вирішує він, а не машина, що лише він несе відповідальність за наслідки прийнятого рішення. Школярі втрачають інтерес до роботи, якщо результати їхньої праці не реалізуються в подальшому, тому необхідно використовувати виконану роботу на уроках у процесі створенні програмних продуктів або при розробленні методичних матеріалів.
Найбільш цінними у навчальному процесі можуть бути програмні засоби, які надають учню свободу вибору під час вивчення навчального матеріалу раціонального рівня складності, самостійного визначення форми допомоги за умови виникнення утруднень.
Вирішальне слово на уроках, де застосовуються мультимедійні навчальні програми, все ж за вчителем. Тільки він, ураховуючи зміст супроводу, визначає дидактичні можливості, методичні особливості поєднання власного слова з наочно-словесним змістом програми, можливі методичні варіанти  оптимального використання мультимедійних засобів у певних навчальних   ситуаціях під час розв'язання різноманітних пізнавальних завдань.[1]
Вже давно доведено, що кожен учень по-різному освоює нові знання. Раніше викладачам важко було знайти індивідуальний підхід до кожного учня. Тепер же, з використанням комп'ютерних мереж і онлайнових засобів, школи отримали можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити індивідуальних запитів кожного учня.
Необхідно навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати, перетворювати і використовувати в практичній діяльності величезні масиви інформації. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, з цікавістю і захопленням працював на уроці, бачив плоди своєї праці і міг їх оцінити.
Допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може поєднання традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій, у тому числі і комп'ютерних. Адже використання комп'ютера на уроці дозволяє зробити процес навчання мобільним, строго диференційованим та індивідуальним.[2]
 
Сьогодні дуже важливо навчити учня працювати з інформацією (знаходити, опрацьовувати, подавати тощо). Якщо вчителі-предметники використовують на своїх уроках презентації для пояснення нового матеріалу, то учень бачить зразок оформлення й подання інформації у різних стилях. На основі побаченого й усвідомленого у дитини виробляється власний смак стилю, вона знатиме як виступати. А для набуття практики, потрібно впроваджувати самостійно-пошукову діяльність учнів, тобто, задавати різні завдання на пошук інформації, оформлення її у вигляді презентації, подання у вигляді захисту своєї роботи. Цим самим, ми навчаємо учнів правильно, грамотно, цікаво говорити, висловлювати свої думки та захищати їх.
Взагалі, комп’ютерні презентації можна використовувати на будь-якому етапі уроку:
-    актуалізація опорних знань (на слайдах можуть з’являтися незакінчені речення, схеми, рівняння, вирази з помилками і т.д.);
-    подання нової теми;
-    закріплення знань з нової теми (на слайдах можуть бути різні завдання)
Якщо вчителі-предметники використовують різні дидактичні засоби навчання, виготовленні у програмі Word, Publisher (картки, схеми, опорні конспекти тощо), то учень розширює свої знання про можливості даної програми, він бачить різний стиль оформлення і подання інформації. Якщо поставити перед учнем завдання: «оформити будь-яку тему у вигляді схеми, плакату, брошури, бюлетеня», то учень буде знати суть поставленого завдання і як його розв’язати на основі вчительського досвіду.
Електронні дидактичні засоби, виготовленні у програмі Excel (Заготовки різних таблиць), посідають важливе місце у формуванні в учнів об’єктивної оцінки певного явища. Наприклад, учні в готову таблицю вносять числову (статистичну) інформацію, яку знаходять у підручнику за вказівкою вчителя і будують діаграми, графіки. На основі цього роблять свої висновки, рекомендації.
Якщо учень буде працювати з комп’ютером за вказівкою вчителя іншого фаху(а не тільки вчителя інформатики) по темі, знатиме мету завдання та шляхи його вирішення, то в нього сформується уміння правильно, раціонально використовувати ПК для розв’язання різних завдань. А це дуже важливо для сучасної молоді, яка проводить свій вільний час в комп’ютерних іграх, у різних безкорисливих чатах, і т. д. Я вважаю, що таке явище суспільства пов’язане із великим бажанням дітей вивчити ПК і відсутністю або малими можливостями опанувати різні програми на більш-вищому рівні ніж на уроці інформатики.
Бібліографія
1.           Ільїнський А.М. Використання інформаційних технологій на уроках географії//Географія. – 2004. - №23. – с.15-16
2.  Освіта.ua. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) та їх роль в освітньому процесі

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

З розвитком Інтернету отримує подальший розвиток і технологічну реалізацію ідея відкритої освіти. Така форма освітнього процесу залучає учня у відкриті системи інформаційних баз даних, знімає просторово-часове обмеження у роботі з різними джерелами інформації, що досить актуальне в сучасному інформаційному суспільстві. Відкрита освіта передбачає використання нових засобів телекомунікації, залучаючи школяра до широкого відкритого інформаційного світу, також вона дозволяє молодій людині нової соціальної формації повніше реалізувати свої потенційні можливості. Без такого підходу неможливий розвиток індивідуальності, а в цілому – неможлива й еволюція всього суспільства.
Одним із найбільш динамічно розвинутих напрямів відкритої освіти є дистанційна освіта (ДО), яка дозволяє реалізувати такі принципи:
  • доступність навчання, а саме подолання фізичних обмежень людини, розширення аудиторії учнів;
  • індивідуальна спрямованість навчання, створення комфортних умов для школярів і вчителів, урахування індивідуальних психологічних особливостей (сприйняття, пам’яті, мислення), індивідуальний темп навчання;
  • розвиток інформаційної компетентності, навичок роботи із сучасними засобами інформатизації і телекомунікації;
  • соціалізація навчання, урахування особистісно-комунікативних особливостей учнів.
Дистанційна освіта здійснюється через реалізацію дистанційного навчання (ДН). Вперше за кілька століть, з’явилася альтернатива класно-урочній системі навчання – ДН.
Не існує єдиного визначення дистанційного навчання. Скоріше, існує багато підходів до визначення даного терміна. Саме поняття "дистанційне навчання" було сформульоване такими вченими, як М. Томпсон, М. Мур, А. Кларк, і Д. Кіган. Кожен з цих авторів підкреслював окремий аспект зазначеного навчання. Дистанційне навчання – форма організації і реалізації навчально-виховного процесу, за якою його учасники здійснюють навчальну взаємодію принципово і переважно екстериторіально (тобто, на відстані, яка не дозволяє і не передбачає безпосередню навчальну взаємодію учасників віч-на-віч, інакше, коли учасники територіально знаходяться поза межами можливої безпосередньої навчальної взаємодії і коли у процесі навчання їх особиста присутність у певних навчальних приміщеннях навчального закладу не є обов’язковою) [2]. Характерною особливістю ДН є оновлені знання, останні теорії, до яких забезпечується доступ через світові інформаційні ресурси.
Основними завданнями дистанційного навчання в системі загальної середньої освіти є:
  • розширення можливостей доступу дітей та молоді до якісної освіти;
  • індивідуалізація навчання;
  • забезпечення якості навчання учнів незалежно від їх місця знаходження;
  • забезпечення можливості учням вивчати обрані загальноосвітні дисципліни з використанням сучасних інформаційних технологій;
  • підвищення ефективності навчальної діяльності учнів;
  • надання учням можливості навчання у педагогів, що спеціалізуються на викладанні конкретної дисципліни на профільному поглибленому рівні;
  • створення додаткових можливостей для спілкування педагогів з учнями та учнів між собою в рамках активного творчого вивчення дисципліни;
  • підвищення ефективності організації навчального процесу за рахунок використання у викладанні перспективних технологій;
  • підвищення ефективності діяльності органів управління освітою за рахунок можливості організації дистанційного моніторингу.
Дистанційне навчання має бути зорієнтоване насамперед на такі категорії учнів:
  • обдаровані діти та молодь, які спроможні самостійно або прискорено опанувати навчальні програми;
  • обдаровані діти та молодь, які спроможні самостійно або прискорено опанувати навчальні програми;
  • учні, що проживають у географічно віддалених і важкодоступних до загальноосвітніх навчальних закладів населених пунктах;
  • старшокласники, які бажають отримати додаткові знання і освіту паралельно з традиційним навчанням у школі;
  • особи, що готуються до вступу до вищих навчальних закладів;
  • громадяни України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном;
  • особи, що відбувають покарання у виправно-трудових установах;
  • іноземці, які прагнуть отримати загальну середню освіту за українськими програмами.
Основним елементом дистанційного навчання є пов'язані єдиною методологією побудови і структурою зв'язків комплекти навчально-методичних матеріалів з дисципліни. Ці комплекти можуть бути представлені  у наступних формах:
  • дистанційні курси;
  • набори он-лайн уроків та навчальних фрагментів;
  • набори он-лайн уроків та навчальних фрагментів;
  • інтерактивні навчальні ресурси;
  • віртуальні середовища навчально-практичної діяльності;
  • комп’ютерні демонстрації;
  • комп’ютерні засоби імітаційного моделювання;
  • електронні бібліотеки;
  • електронні періодичні видання;
  • електронні тренажери;
  • електронні системи контролю і вимірювання результативності навчання.
Зокрема ці комплекти повинні розроблятися на основі змісту державного освітнього стандарту з кожного предмету (для профільного рівня), а по своєму складу і обсягу змістове наповнення комплектів має бути достатнім (або надлишковим) для організації навчального процесу з учнями, які мають різну базову підготовку, різні навчальні навички і стилі навчальної діяльності.
Обов'язковими вимогами для організації дистанційного навчання  є:
  • технічні вимоги (складові: комп'ютерна техніка, програмне забезпечення з достатніми характеристиками; наявність доступу до мережі Інтернет);
  • кадрові вимоги: підготовлені педагоги-тьютори, лаборанти, інженери.
Література
1. Університет Крок. Освітній портал. Доступ: http: //www.osvita.org.ua/distance/intro/

2. Биков В. Ю., Кухаренко В. М., Сиротинко Н. Г., Рибалко О. В., Богачков Ю. М. Технологія розробки дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

3. Про затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі : наказ …від 11.09.2009 р. № 854 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України : офіц. вид. МОН України. – 2009. – № 28/29. – С. 57-64.

Принципи ДО

Сьогодні дистанційне навчання розглядається як нова педагогічна технологія або комплекс, що використовує у взаємодії та взаємодоповненні всі відомі технології навчання, підлягає основним законам педагогіки (хоча і трансформує їх згідно з новими умовами навчання і вимагає певного переосмислення у межах освітніх закладів).
Фахівці у галузі дидактики стверджують, що традиційні дидактичні принципи навчання є основою для дистанційної форми його організації, а після доповнення новими умовами і критеріями нового навчального середовища трансформуються у дидактичні принципи дистанційної освіти. Такими є:
 
Принцип креативного характеру пізнавальної діяльності піл час розв'язання задач освіти та саморозвитку. Креативні інформаційні технології інтерактивні, оскільки вони вимагають від слухачів власних дій і трансформації інформації із зовнішнього світу.
 
Принцип відповідності фундаментальності освіти пізнавальним потребам слухачів. Цей принцип висуває певні критерії до психологічних потреб слухачів, а саме: висока мотиваційна потреба слухача; спрямованість його особистості на досягнення поставленої мети; достатньо висока здатність до комунікації; прагнення до саморозвитку і самокоригування; відповідність зовнішнього освітнього продукту слухача Його внутрішнім особистісним потребам.
Орієнтація на конкретний, заздалегідь відомий результат, який не залежить від індивідуальності того, хто навчається, яка притаманна традиційній системи освіти, трансформується в орієнтацію на його особистісні освітні зміни.
Продовженням цього принципу у дистанційній освіті є принцип вільного вибору отриманої інформації шляхом певної діяльності (участь у дискусіях, телеконференціях, робота з пошуковими програмами, порівняльний аналіз інформації у WWW тощо).
 
Принцип індивідуальної освітньої діяльності слухачів, відповідно до якого їм надається можливість вибору на всіх етапах навчального процесу: під час постановки особистих освітніх цілей, виборі домінантних напрямів занять, форм і темпів навчання у різноманітних освітніх галузях.
 
Принцип урахування індивідуальних особливостей слухачів у процесі розробки дистанційного курсу передбачає модулі, заздалегідь розраховані на індивідуальні особливості особистості слухачів за трьома рівнями: психофізіологічним, психологічним і соціально-психологічним, а також за рівнем їх базової підготовки до навчання дистанційно.
Для забезпечення наочності у дистанційному навчанні використовується принцип віртуалізації освіти та системного структурування інформації, де активно задіяні різноманітна символіка, відеофільми, комп'ютерні навчальні програми, інтерактивні методики тощо.
 
Принцип пріоритету діяльнісних критеріїв оцінки результатів навчання перед інформаційними, відповідно до якого оцінюється передусім саме процес навчання, його характер, особливості взаємодії слухачів з викладачем, Індивідуальна траєкторія вивчення окремих модулів, міра відмінності отриманих освітніх результатів від стандартних і загальнодоступних даних.
 
Принцип створення слухачами особистісної освітньої продукції за тими модулями, що вивчаються. Ефективним засобом мотивації і освітньої самореалізації є можливість поповнення веб-сайту його особистими матеріалами. Творчі роботи слухачів можуть також стати предметом наступних освітніх комунікацій.
І, нарешті, принцип інтерактивності у спілкуванні з інформацією. Він розкриває провідну вимогу дидактики дистанційної освіти, відповідно до якої слухач має реально відчувати протягом навчання присутність викладача. З цією метою широко застосовуються такі заходи, як діалог, дискусії, телеконференції тощо.

(За матеріалами статті Трохименко В.
"Дистанційне навчання педагогічних працівників: досвід і проблеми".
// Післядипломна освіта в Україні. - 2004. - С. 29 - 32.)