ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

З розвитком Інтернету отримує подальший розвиток і технологічну реалізацію ідея відкритої освіти. Така форма освітнього процесу залучає учня у відкриті системи інформаційних баз даних, знімає просторово-часове обмеження у роботі з різними джерелами інформації, що досить актуальне в сучасному інформаційному суспільстві. Відкрита освіта передбачає використання нових засобів телекомунікації, залучаючи школяра до широкого відкритого інформаційного світу, також вона дозволяє молодій людині нової соціальної формації повніше реалізувати свої потенційні можливості. Без такого підходу неможливий розвиток індивідуальності, а в цілому – неможлива й еволюція всього суспільства.

Одним із найбільш динамічно розвинутих напрямів відкритої освіти є дистанційна освіта (ДО), яка дозволяє реалізувати такі принципи:

• доступність навчання, а саме подолання фізичних обмежень людини, розширення аудиторії учнів;
• індивідуальна спрямованість навчання, створення комфортних умов для школярів і вчителів, урахування індивідуальних психологічних особливостей (сприйняття, пам’яті, мислення), індивідуальний темп навчання;
• розвиток інформаційної компетентності, навичок роботи із сучасними засобами інформатизації і телекомунікації;
• соціалізація навчання, урахування особистісно-комунікативних особливостей учнів.

Дистанційна освіта здійснюється через реалізацію дистанційного навчання (ДН). Вперше за кілька століть, з’явилася альтернатива класно-урочній системі навчання – ДН.

Не існує єдиного визначення дистанційного навчання. Скоріше, існує багато підходів до визначення даного терміна. Саме поняття "дистанційне навчання" було сформульоване такими вченими, як М. Томпсон, М. Мур, А. Кларк, і Д. Кіган. Кожен з цих авторів підкреслював окремий аспект зазначеного навчання. Дистанційне навчання – форма організації і реалізації навчально-виховного процесу, за якою його учасники здійснюють навчальну взаємодію принципово і переважно екстериторіально (тобто, на відстані, яка не дозволяє і не передбачає безпосередню навчальну взаємодію учасників віч-на-віч, інакше, коли учасники територіально знаходяться поза межами можливої безпосередньої навчальної взаємодії і коли у процесі навчання їх особиста присутність у певних навчальних приміщеннях навчального закладу не є обов’язковою) [2]. Характерною особливістю ДН є оновлені знання, останні теорії, до яких забезпечується доступ через світові інформаційні ресурси.

Основними завданнями дистанційного навчання в системі загальної середньої освіти є:

• розширення можливостей доступу дітей та молоді до якісної освіти;
• індивідуалізація навчання;
• забезпечення якості навчання учнів незалежно від їх місця знаходження;
• забезпечення можливості учням вивчати обрані загальноосвітні дисципліни з використанням сучасних інформаційних технологій;
• підвищення ефективності навчальної діяльності учнів;
• надання учням можливості навчання у педагогів, що спеціалізуються на викладанні конкретної дисципліни на профільному поглибленому рівні;
• створення додаткових можливостей для спілкування педагогів з учнями та учнів між собою в рамках активного творчого вивчення дисципліни;
• підвищення ефективності організації навчального процесу за рахунок використання у викладанні перспективних технологій;
• підвищення ефективності діяльності органів управління освітою за рахунок можливості організації дистанційного моніторингу.

Дистанційне навчання має бути зорієнтоване насамперед на такі категорії учнів:

• обдаровані діти та молодь, які спроможні самостійно або прискорено опанувати навчальні програми;
• обдаровані діти та молодь, які спроможні самостійно або прискорено опанувати навчальні програми;
• учні, що проживають у географічно віддалених і важкодоступних до загальноосвітніх навчальних закладів населених пунктах;
• старшокласники, які бажають отримати додаткові знання і освіту паралельно з традиційним навчанням у школі;
• особи, що готуються до вступу до вищих навчальних закладів;
• громадяни України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном;
• особи, що відбувають покарання у виправно-трудових установах;
• іноземці, які прагнуть отримати загальну середню освіту за українськими програмами.

Основним елементом дистанційного навчання є пов'язані єдиною методологією побудови і структурою зв'язків комплекти навчально-методичних матеріалів з дисципліни. Ці комплекти можуть бути представлені  у наступних формах:

• дистанційні курси;
• набори он-лайн уроків та навчальних фрагментів;
• набори он-лайн уроків та навчальних фрагментів;
• інтерактивні навчальні ресурси;
• віртуальні середовища навчально-практичної діяльності;
• комп’ютерні демонстрації;
• комп’ютерні засоби імітаційного моделювання;
• електронні бібліотеки;
• електронні періодичні видання;
• електронні тренажери;
• електронні системи контролю і вимірювання результативності навчання.

Зокрема ці комплекти повинні розроблятися на основі змісту державного освітнього стандарту з кожного предмету (для профільного рівня), а по своєму складу і обсягу змістове наповнення комплектів має бути достатнім (або надлишковим) для організації навчального процесу з учнями, які мають різну базову підготовку, різні навчальні навички і стилі навчальної діяльності.

Обов'язковими вимогами для організації дистанційного навчання  є:

• технічні вимоги (складові: комп'ютерна техніка, програмне забезпечення з достатніми характеристиками; наявність доступу до мережі Інтернет);
• кадрові вимоги: підготовлені педагоги-тьютори, лаборанти, інженери.

Література

1. Університет Крок. Освітній портал. Доступ: http: //www.osvita.org.ua/distance/intro/

2. Биков В. Ю., Кухаренко В. М., Сиротинко Н. Г., Рибалко О. В., Богачков Ю. М. Технологія розробки дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

3. Про затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі : наказ …від 11.09.2009 р. № 854 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України : офіц. вид. МОН України. – 2009. – № 28/29. – С. 57-64.