Tux Paint программа для рисования для детей
cкачати тут
cкачати тут
понеділок, 24 жовтня 2011 р.
понеділок, 17 жовтня 2011 р.
Інноваційна діяльність на уроках трудового навчання в контексті оновлення змісту освітньої галузі «Технологія»
Пріоритетне завдання трудового навчання згідно з Національною доктриною розвитку освіти у ХХІ столітті полягає у формуванні технологічно грамотної особистості, забезпеченні підготовки її до трудової діяльності в умовах високотехнологічного інформаційного суспільства.
Змістову основу підготовки майбутніх вчителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності повинні складати нововведення, що застосовуються на сучасному етапі у процесі трудової підготовки школярів.
Під час вивчення шкільного предмета учнів залучають до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашнього господарювання. Учителі трудового навчання вводять учнів у світ сучасного виробництва, знайомлять з науковими основами його організації та управління, технікою та технологіями, основними групами професій, допомагають школярам у професійному самовизначенні. Оновлення змісту освітньої галузі «Технологія» на сучасному етапі, його спрямування та забезпечення умов для реалізації особистісно орієнтованого підходу до трудового навчання створили умови для відродження і застосування методів проектів. Проектно-технологічна діяльність є основою особистісно-орієнтованого навчання, інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Її використання сприяє вирішенню проблеми диференціації, індивідуалізації навчання, роботи з обдарованими дітьми.
Зміст навчального матеріалу окремих модулів, розділів і тем шкільної програми з трудового навчання дозволяє вчителям розробляти і проводити нестандартні уроки. Специфіка уроків трудового навчання дозволяє використовувати не лише лінійну структуру навчання, коли близько 80% учнів виконують один і той же вид роботи – повторення, вивчення нового матеріалу, виконання практичної роботи, але й паралельну, нелінійну. На уроках нелінійної структури застосовуються групові форми організації навчально-трудової діяльності учнів. Уроки такої структури мають певні переваги, бо дозволяють ефективно працювати в умовах диференціації навчання. Проте, такі уроки складніші для управління, їх проведення потребує високої майстерності вчителя.
Останнім часом у практику ширше впроваджуються інтерактивні методики (навчання у взаємодії), використання яких можливе за умови парних та групових форм організації начально-трудової діяльності. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це взаємне навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель – це рівноправні суб’єкти навчально-виховного процесу.
Під час організації такої роботи постають питання оптимального комплектування гомогенних та гетерогенних груп школярів з урахуванням особливостей розвитку особистісних якостей, які проявляються на уроках трудового навчання й вибору групової форми роботи учнів (індивідуальної, диференційованої, спільної). Отже, теоретичну основу підготовки студентів до інноваційної діяльності складають такі напрями інноваційної діяльності вчителів трудового навчання, як: створення авторських програм (внесення змін у зміст шкільного предмета), запровадження у процес трудової підготовки школярів різноманітних типів, форм, методів навчання, ефективне поєднання традиційних та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу (індивідуалізація навчання, робота з обдарованими дітьми, інтерактивні методики, нестандартні уроки, метод проектів, теорія вирішення винахідницьких задач, дидактичні ігри тощо), добір та створення засобів навчання, організація роботи учнів з навчальною інформацією на заняттях трудового навчання, пошук ефективних форм взаємодії вчителя та учнів, видів підтримки й допомоги школярам під час виконання практичних завдань. Звісно, що основа цих умінь та навичок закладається під час навчання. Цю умову необхідно використати під час викладання методичних курсів з предметів, що становлять основу технологічного навчання.
Важливе завдання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання полягає у підготовці творчих педагогів, здатних самостійно мислити, аналізувати різноманітні методичні і практичні матеріали, альтернативні підручники, програми, здійснювати їх відбір і будувати власну роботу у відповідності до сучасних вимог розвитку системи освіти. Випускник повинен вміти самостійно оцінювати і творчо застосовувати будь-які традиційні або нові підходи у трудовому навчанні.
Майбутні вчителі трудового навчання повинні оволодіти базовими знаннями з педагогічної інноватики, інформацією про процеси оновлення сучасної загальноосвітньої школи, інноваційні підходи, що застосовуються в освітній галузі «Технологія», ознайомитися з досвідом вчителів-новаторів, які працюють у фаховій галузі, а також вчителів інших предметів.
На основі проаналізованих існуючих в теорії і практиці підходів розв’язання проблеми підготовки майбутніх вчителів до інноваційної діяльності, можна зробити висновок, що у процесі такої підготовки актуалізується проблема практичного освоєння майбутніми вчителями інновацій (загально-педагогічних, професійно-фахових, персонал-технологій). Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів трудового навчання як суб’єктів інноваційної діяльності дозволив визначити, що на сьогодні необхідне використання таких форм і методів, які поєднують інформаційно-просвітницьку та діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.
Василь Прохорович, викладач кафедри ЗТДМНВК
Змістову основу підготовки майбутніх вчителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності повинні складати нововведення, що застосовуються на сучасному етапі у процесі трудової підготовки школярів.
Під час вивчення шкільного предмета учнів залучають до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашнього господарювання. Учителі трудового навчання вводять учнів у світ сучасного виробництва, знайомлять з науковими основами його організації та управління, технікою та технологіями, основними групами професій, допомагають школярам у професійному самовизначенні. Оновлення змісту освітньої галузі «Технологія» на сучасному етапі, його спрямування та забезпечення умов для реалізації особистісно орієнтованого підходу до трудового навчання створили умови для відродження і застосування методів проектів. Проектно-технологічна діяльність є основою особистісно-орієнтованого навчання, інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Її використання сприяє вирішенню проблеми диференціації, індивідуалізації навчання, роботи з обдарованими дітьми.
Зміст навчального матеріалу окремих модулів, розділів і тем шкільної програми з трудового навчання дозволяє вчителям розробляти і проводити нестандартні уроки. Специфіка уроків трудового навчання дозволяє використовувати не лише лінійну структуру навчання, коли близько 80% учнів виконують один і той же вид роботи – повторення, вивчення нового матеріалу, виконання практичної роботи, але й паралельну, нелінійну. На уроках нелінійної структури застосовуються групові форми організації навчально-трудової діяльності учнів. Уроки такої структури мають певні переваги, бо дозволяють ефективно працювати в умовах диференціації навчання. Проте, такі уроки складніші для управління, їх проведення потребує високої майстерності вчителя.
Останнім часом у практику ширше впроваджуються інтерактивні методики (навчання у взаємодії), використання яких можливе за умови парних та групових форм організації начально-трудової діяльності. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це взаємне навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель – це рівноправні суб’єкти навчально-виховного процесу.
Під час організації такої роботи постають питання оптимального комплектування гомогенних та гетерогенних груп школярів з урахуванням особливостей розвитку особистісних якостей, які проявляються на уроках трудового навчання й вибору групової форми роботи учнів (індивідуальної, диференційованої, спільної). Отже, теоретичну основу підготовки студентів до інноваційної діяльності складають такі напрями інноваційної діяльності вчителів трудового навчання, як: створення авторських програм (внесення змін у зміст шкільного предмета), запровадження у процес трудової підготовки школярів різноманітних типів, форм, методів навчання, ефективне поєднання традиційних та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу (індивідуалізація навчання, робота з обдарованими дітьми, інтерактивні методики, нестандартні уроки, метод проектів, теорія вирішення винахідницьких задач, дидактичні ігри тощо), добір та створення засобів навчання, організація роботи учнів з навчальною інформацією на заняттях трудового навчання, пошук ефективних форм взаємодії вчителя та учнів, видів підтримки й допомоги школярам під час виконання практичних завдань. Звісно, що основа цих умінь та навичок закладається під час навчання. Цю умову необхідно використати під час викладання методичних курсів з предметів, що становлять основу технологічного навчання.
Важливе завдання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання полягає у підготовці творчих педагогів, здатних самостійно мислити, аналізувати різноманітні методичні і практичні матеріали, альтернативні підручники, програми, здійснювати їх відбір і будувати власну роботу у відповідності до сучасних вимог розвитку системи освіти. Випускник повинен вміти самостійно оцінювати і творчо застосовувати будь-які традиційні або нові підходи у трудовому навчанні.
Майбутні вчителі трудового навчання повинні оволодіти базовими знаннями з педагогічної інноватики, інформацією про процеси оновлення сучасної загальноосвітньої школи, інноваційні підходи, що застосовуються в освітній галузі «Технологія», ознайомитися з досвідом вчителів-новаторів, які працюють у фаховій галузі, а також вчителів інших предметів.
На основі проаналізованих існуючих в теорії і практиці підходів розв’язання проблеми підготовки майбутніх вчителів до інноваційної діяльності, можна зробити висновок, що у процесі такої підготовки актуалізується проблема практичного освоєння майбутніми вчителями інновацій (загально-педагогічних, професійно-фахових, персонал-технологій). Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів трудового навчання як суб’єктів інноваційної діяльності дозволив визначити, що на сьогодні необхідне використання таких форм і методів, які поєднують інформаційно-просвітницьку та діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.
Василь Прохорович, викладач кафедри ЗТДМНВК
Современные методы контроля.
Контроль – один из важнейших этапов обучения. Он активизирует познавательную деятельность учащихся, позволяет получать данные о промежуточных и итоговых результатах учебно-воспитательного процесса, оценивать их путем сопоставления с планируемыми результатами, вносить в учебный процесс необходимую корректировку и намечать пути его дальнейшего совершенствования.
Выбор методов и средств контроля в образовательной области «Технология» осложняется разнообразием видов учебной деятельности и необходимостью обеспечить, с одной стороны, полноту охвата пройденного материала и всех учащихся, с другой – объективность и оперативность получения результата.
Контрольные задания в тестовой форме
В последнее время все более широкое применение в качестве метода контроля находят тесты. Тестовые задания можно использовать при организации самостоятельной работы в режиме самоконтроля, при повторении ранее изученных тем.
Задание в тестовой форме – это такое задание, к которому предъявляются определенные требования: наличие четкой инструкции по его выполнению, краткость и четкость выражения его смысла, формулирование задания в логической форме высказывания, правильность расположения его элементов, вариативность содержания, наличие определенного места для ответов, одинаковость правил их оценки в рамках принятой формы.
По виду тестовые задания бывают:
- словесные;
- знаковые;
- числовые;
- зрительно-пространственные (схемы, рисунки, графики, таблицы и др.).
Все известные в теории и на практике тестовые задания можно разделить на следующие группы:
1. Задания с выбором одного или нескольких правильных ответов из предложенных вариантов.
2. Задание без готового ответа, или открытой формы. Испытуемый во время тестирования вписывает ответ самостоятельно в отведенное для этого место.
3. Задание на установление соответствия, в котором элементы одного множества требуется соотнести с элементами другого.
4. Задание на установление правильной последовательности действий, технологических операций и др.
Разработка тестов для образовательной области «Технология» обладает определенными дидактическими особенностями, которые выражаются в том, что она ориентирована преимущественно на формирование практических умений и навыков. Кроме того, учащимся необходимо освоить функциональное назначение большого количества различных инструментов, приспособлений, технологической оснастки и т.п. В условиях ограниченного количества времени, отводимого для изучения теоретического материала, решить проблему контроля его усвоения без применения тестов весьма сложно.
Основным критерием эффективности усвоения учащимися содержания учебного материала считается коэффициент усвоения учебного материала – Ку. Он определяется как отношение правильных ответов учащихся в контрольных работах учащихся к общему количеству вопросов (по В.П. Беспалько).
Ку =
где N - количество правильных ответов учащихся на вопросы контрольной работы или тестового задания; К – общее число вопросов в контрольной работе или тестовом задании.
Если Ку > 0,7, то учебный материал считается усвоенным.
При выполнении заданий ставится отметка:
«3» - за 50 – 70% правильно выполненных заданий.
«4» - за 70 –85% правильно выполненных заданий.
«5» - правильное выполнение более 85% заданий.
Однако диагностика уровня знаний учащихся по теоретическому материалу не является основным критерием обученности по предмету «Технология». Успешность усвоения программного материала определяется сформированностью умений и навыков по выполнению учащимися практических работ по конкретному разделу.
Карточки-задания
Используемые в карточках-заданиях контрольные вопросы и задания позволяют учителю применять различные методы контроля:
- по характеру проверяемых знаний, относящихся к различным уровням усвоения;
- по форме проявления проверяемых знаний и умений (устная, письменная, проверка практической работы);
- по способу задания исполнительных действий (задания в свободной форме, задания, отвечающие специальным логико-психологическим требованиям, задания, обуславливающие получение формализованных результатов);
- по степени охвата изученного материала (полная, частичная);
- по степени охвата учащихся (фронтальная, выборочная);
- по видам структурных компонентов проверяемой деятельности (знаний, умений, комплексная);
- по способу отображения результатов проверки (без фиксации и с фиксацией результатов выполнения действий);
- по периодичности проверки (текущая, вспомогательная, тематическая, итоговая).
Контрольные вопросы ориентированы на обучающий контроль, для чего большая часть вопросов снабжена альтернативными подсказками. Для итогового контроля учитель может увеличить сложность вопроса, убрав эти подсказки и предоставив учащимся возможность самостоятельно найти правильный ответ.
Метод пооперационного контроля
Одним из способов оперативной и объективной оценки практических работ учащихся является метод пооперационного контроля, при котором в технологическом процессе изготовления какого-либо изделия выделяются наиболее важные элементы, определяющие соответствие заданной технологии и качество готового изделия. Оценка каждой операции осуществляется по заранее заданным критериям, которые могут, однозначно, определены или измерены.
В конце урока учитель проверяет работы учащихся по указанным параметрам и заполняет соответствующую карту пооперационного контроля. Это позволяет быстро и детально проанализировать результаты выполнения практической работы и получить информацию об умениях учащихся при выполнении каждой конкретной операции.
Выбор методов и средств контроля в образовательной области «Технология» осложняется разнообразием видов учебной деятельности и необходимостью обеспечить, с одной стороны, полноту охвата пройденного материала и всех учащихся, с другой – объективность и оперативность получения результата.
Контрольные задания в тестовой форме
В последнее время все более широкое применение в качестве метода контроля находят тесты. Тестовые задания можно использовать при организации самостоятельной работы в режиме самоконтроля, при повторении ранее изученных тем.
Задание в тестовой форме – это такое задание, к которому предъявляются определенные требования: наличие четкой инструкции по его выполнению, краткость и четкость выражения его смысла, формулирование задания в логической форме высказывания, правильность расположения его элементов, вариативность содержания, наличие определенного места для ответов, одинаковость правил их оценки в рамках принятой формы.
По виду тестовые задания бывают:
- словесные;
- знаковые;
- числовые;
- зрительно-пространственные (схемы, рисунки, графики, таблицы и др.).
Все известные в теории и на практике тестовые задания можно разделить на следующие группы:
1. Задания с выбором одного или нескольких правильных ответов из предложенных вариантов.
2. Задание без готового ответа, или открытой формы. Испытуемый во время тестирования вписывает ответ самостоятельно в отведенное для этого место.
3. Задание на установление соответствия, в котором элементы одного множества требуется соотнести с элементами другого.
4. Задание на установление правильной последовательности действий, технологических операций и др.
Разработка тестов для образовательной области «Технология» обладает определенными дидактическими особенностями, которые выражаются в том, что она ориентирована преимущественно на формирование практических умений и навыков. Кроме того, учащимся необходимо освоить функциональное назначение большого количества различных инструментов, приспособлений, технологической оснастки и т.п. В условиях ограниченного количества времени, отводимого для изучения теоретического материала, решить проблему контроля его усвоения без применения тестов весьма сложно.
Основным критерием эффективности усвоения учащимися содержания учебного материала считается коэффициент усвоения учебного материала – Ку. Он определяется как отношение правильных ответов учащихся в контрольных работах учащихся к общему количеству вопросов (по В.П. Беспалько).
Ку =
где N - количество правильных ответов учащихся на вопросы контрольной работы или тестового задания; К – общее число вопросов в контрольной работе или тестовом задании.
Если Ку > 0,7, то учебный материал считается усвоенным.
При выполнении заданий ставится отметка:
«3» - за 50 – 70% правильно выполненных заданий.
«4» - за 70 –85% правильно выполненных заданий.
«5» - правильное выполнение более 85% заданий.
Однако диагностика уровня знаний учащихся по теоретическому материалу не является основным критерием обученности по предмету «Технология». Успешность усвоения программного материала определяется сформированностью умений и навыков по выполнению учащимися практических работ по конкретному разделу.
Карточки-задания
Используемые в карточках-заданиях контрольные вопросы и задания позволяют учителю применять различные методы контроля:
- по характеру проверяемых знаний, относящихся к различным уровням усвоения;
- по форме проявления проверяемых знаний и умений (устная, письменная, проверка практической работы);
- по способу задания исполнительных действий (задания в свободной форме, задания, отвечающие специальным логико-психологическим требованиям, задания, обуславливающие получение формализованных результатов);
- по степени охвата изученного материала (полная, частичная);
- по степени охвата учащихся (фронтальная, выборочная);
- по видам структурных компонентов проверяемой деятельности (знаний, умений, комплексная);
- по способу отображения результатов проверки (без фиксации и с фиксацией результатов выполнения действий);
- по периодичности проверки (текущая, вспомогательная, тематическая, итоговая).
Контрольные вопросы ориентированы на обучающий контроль, для чего большая часть вопросов снабжена альтернативными подсказками. Для итогового контроля учитель может увеличить сложность вопроса, убрав эти подсказки и предоставив учащимся возможность самостоятельно найти правильный ответ.
Метод пооперационного контроля
Одним из способов оперативной и объективной оценки практических работ учащихся является метод пооперационного контроля, при котором в технологическом процессе изготовления какого-либо изделия выделяются наиболее важные элементы, определяющие соответствие заданной технологии и качество готового изделия. Оценка каждой операции осуществляется по заранее заданным критериям, которые могут, однозначно, определены или измерены.
В конце урока учитель проверяет работы учащихся по указанным параметрам и заполняет соответствующую карту пооперационного контроля. Это позволяет быстро и детально проанализировать результаты выполнения практической работы и получить информацию об умениях учащихся при выполнении каждой конкретной операции.
Образовательные технологии в школе
Современный урок- это прежде всего урок,
на котором учитель умело использует все возможности
для развития личности ученика,
её активного умственного роста,
глубокого и осмысленного усвоения знаний,
для формирования её нравственных основ.
Конаржевский Ю.А.
За период своей профессиональной деятельности учитель в среднем даёт 25 000 уроков. Урок служит полигоном для проверки разных типов обучения: от догматического и объяснительно-иллюстрративного до проблемно-развивающего, подвергаясь воздействию новаторских методов и средств обучения.
Современный урок – это, прежде всего урок, на котором учитель умело использует все возможности для развития личности ученика, её активного роста, осмысленного усвоения знаний, для формирования её нравственных основ. Урок – это система социальная, которая может существовать только при взаимодействии учителя с учащимися. Сущность урока составляет организация учителем разнообразной работы учащихся по усвоению новых знаний, умений и навыков, в ходе, которой осуществляется их воспитание и развитие.
Современный урок должен строится на основе самодеятельности учащихся в учебном процессе, их самоорганизации, коллективной учебной деятельности, ответственности школьников.
Сущность урока заключается в том, что он является структурообразующей единицей учебно-воспитательного процесса. На его базе реализуется, раскрывается и усваивается учебная программа.
Урок является живой клеточкой учебно-воспитательного процесса, всё самое важное и самое главное для школьника совершается на уроке.
Современные научные представления об уроке выражается следующей схемой:
Она даёт представления: о единстве обучения, воспитания, развития. В соответствии с этой схемой должен осуществляться каждый урок.
В ней находит своё выражение логика современной теории обучения и в определённой степени социальный заказ общества системе образования.
Общей функцией урока является вооружение учеников глубокими и осознанными знаниями. Исходя из современных научных представлений об уроке, его цель носит триединый характер и состоит из 3 аспектов: познавательного, развивающего и воспитывающего.
Познавательный аспект ТЦУ – это учить каждого ученика самостоятельно добывать знания; формировать навыки, умения, которые обеспечивают успешную деятельность школьника: репродуктивную, конструктивную или творческую. Осуществлять главное требование к овладению знаниями: полноту, глубину, осознанность, оперативность, прочность. Формировать то, что ученик должен познать, уметь в результате работы на уроке.
Развивающий аспект ТЦУ – это наиболее трудный для учителя, так как развитие ребёнка происходит медленнее, чем процесс его обучения и воспитания. Он учит анализировать, выделять главное, обобщать, сравнивать и разрешать проблемы.
Воспитывающий аспект ТЦУ должен быть направлен на воспитание правильного отношения к общечеловеческим ценностям, высокого чувства гражданского долга.
ТЦУ
Конечный результат урока (КРУ)
Складывается из двух составляющих: качества работы учителя и показателей знаний, учащихся в ходе проведения урока.
Результат работы учителя:
1. Целенаправленность его деятельности на уроке.
2. Индивидуально-личностный подход к учащимся.
3. Работа учителя по формированию и развитию общеучебных навыков и умений, вооружению учащихся способами познавательной деятельности.
4. Развитие общих способностей учащихся.
5. Работа по развитию познавательного интереса.
6. Объективность оценки знаний учащихся.
7. Эффективность усилий, развивающих личность .
8. Эффективность воспитывающих влияний.
Содержание учебного материала – это тот фактический материал, который подлежит усвоению учащихся. Существует несколько требований к отбору учебного материала:
1. Нельзя использовать недостаточно современные и научно не выверенные положения и факты.
2. Необходимо отобрать наиболее ценную информацию, факты, понятия, законы, теории по изучаемому вопросу.
3. Материал должен быть организован таким образом, чтобы в нём была выделена ведущая идея, основное звено.
4. Содержание учебного материала должно отражать и методы получения знаний, типичные для данной темы.
Формы организации познавательной деятельности учащихся:
1. Индивидуально-обособленная форма. Она имеет место в том случае, когда содержание учебного материала вполне доступно для самостоятельного изучения и связанно с правильным подбором дифференцированных заданий и систематическим контролем учителя за их выполнением.
2. Фронтальная форма познавательной деятельности. Она используется на уроках, семинарах, конференциях и других видах учебных занятий. Учитель должен заранее проектировать, а затем и создавать на уроке учебные ситуации, отвечающие триединым целям урока, держать в поле зрения каждого ученика, поддерживать внимание и рабочую дисциплину.
3. Групповая форма организации познавательной деятельности. Величина группы должна быть от 2 до 5 человек, так как в более многочисленных группах невозможно обеспечить активную работу всей группы. Она предполагает предварительную подготовку учащихся к выполнению группового задания, краткий инструктаж учителя, распределение обязанностей. Наблюдение учителя и корректировка работы группы и отдельных учащихся. Групповая форма порождает ответственность, формирует интерес к работе товарищей.
4. Коллективная форма познавательной деятельности учащихся. Это наименее разработанная в дидактике форма организации познавательной деятельности. Она основывается на равенстве объективных условий для каждого. В микрогруппе работает 2-4 человека. В каждый момент половина говорит, остальные слушают, затем роли меняются. Это школа обучения каждого ученика каждым, она демократична по своей сути.
Особое место в учебном процессе занимает урок развивающий, разработанный Д.Б.Элькониным и В.В.Давыдовым.
Такой урок ставит учителя перед необходимостью искать формы и методы групповой и коллективно-распределительной деятельности учащихся. Дидактические принципы здесь – это принципы межличностного общения, построенные на доверии, уважения к чужому мнению. Из схемы видно, что развивающее обучение- это такая система, в которой результат функционирования одного структурного подразделения усваиваются функционированием другого. Они постоянно взаимодействуют друг с другом, составляют систему в целом. Данная схема позволяет учителю овладеть анализом урока, организовать учебную деятельность.
В последнее время особое внимание уделяется проектному обучению, оно может внедриться в классно-урочную систему. Проектный урок различает 3 вида занятий:
1 вид – урок целиком состоит из работы над проектом. Выбор формы проведения зависит от вида проекта. Предполагается высокая степень самостоятельности учеников в выполнение работы. Их не может быть много в виду высокой затратности работы над проектом и высокой степенью самостоятельности учащихся в выполнение проекта.
2 вид – это проведение практических урочных занятий с включением частично-самостоятельной деятельности учащихся. Важным фактором при этом является самоконтроль ученика и контроль учителя за выполнением плана.
3 вид – урок презентация проекта учеником. Это позволяет формировать проектную деятельность, активизировать познавательную деятельность школьников по предмету. Проектные уроки надо вводить постепенно, поэлементно.
Современные методисты, выделяют следующие формы организации учебных занятий и типологию уроков.
Типология урока в современной школе
Классические типы
Вводный урок
Тренировочный урок
Контрольный урок
Урок закрепления знаний,
умений, навыков
Урок самостоятельной работы
Урок с ТСО
Урок практической работы
Комбинированный урок
Повторительно-обобщающий урок Нетрадиционные типы
Урок фантазирования
Урок-соревнование
Урок открытых мыслей
Урок-турнир
Урок-эврика
Урок-зачёт
Урок-творчества
Урок-спектакль
Урок-конкурс
Урок-конференция
Интегрированный урок
Урок-игра
Урок-сказка
Урок взаимообучения
Урок-КВН
Урок-путешествие
Аукцион знаний
Волшебный конверт
Для этих занятий характерно следующие этапы:
1. Организационный момент, характеризующийся внешней и внутренней готовностью учащихся к уроку.
2. Проверка домашнего задания.
3. Проверка знаний и умений, учащихся для подготовки к новой теме
4. Постановка цели занятия перед учащимися.
5. Организация восприятия и осмысления новой информации, т.е. усвоение исходных знаний.
6. Первичная проверка понимания.
7. Организация усвоения способов деятельности путём воспроизведения информации и упражнений в её применении (в том числе смена вариантов) по образцу.
8. Творческое применение и добывание знаний, освоение способа деятельности путём решения проблемных задач, построенных на основе ранее изученных знаний и умений.
9. Обобщение изучаемого на уроке и введение его в систему ранее усвоенных знаний.
10. Контроль за результатами учебной деятельности, осуществляемый учителем и учащимися, оценка знаний.
11. Домашнее задание к следующему уроку.
12. Подведение итогов урока.
Ни один урок не может решать всех задач обучения. Он является частью темы, курса, учебного предмета. Важно всегда сознавать, какое место он занимает в системе учебного предмета, каковы его дидактические цели.
Урок – это педагогическое произведение, и поэтому он должен отличатся целостностью, внутренней взаимосвязанностью частей единой логикой развёртывания деятельности учителя и учащихся.
Соблюдая основные требования к уроку, учитель вносит в сочетании компонентов урока своё искусство, свой методический почерк, зависящий от характера класса, так и от его индивидуальных черт.
Список использованной литературы
1. Бабанский Ю.К. Анализ эффективности современного урока // Народное образование. 1979. №9.
на котором учитель умело использует все возможности
для развития личности ученика,
её активного умственного роста,
глубокого и осмысленного усвоения знаний,
для формирования её нравственных основ.
Конаржевский Ю.А.
За период своей профессиональной деятельности учитель в среднем даёт 25 000 уроков. Урок служит полигоном для проверки разных типов обучения: от догматического и объяснительно-иллюстрративного до проблемно-развивающего, подвергаясь воздействию новаторских методов и средств обучения.
Современный урок – это, прежде всего урок, на котором учитель умело использует все возможности для развития личности ученика, её активного роста, осмысленного усвоения знаний, для формирования её нравственных основ. Урок – это система социальная, которая может существовать только при взаимодействии учителя с учащимися. Сущность урока составляет организация учителем разнообразной работы учащихся по усвоению новых знаний, умений и навыков, в ходе, которой осуществляется их воспитание и развитие.
Современный урок должен строится на основе самодеятельности учащихся в учебном процессе, их самоорганизации, коллективной учебной деятельности, ответственности школьников.
Сущность урока заключается в том, что он является структурообразующей единицей учебно-воспитательного процесса. На его базе реализуется, раскрывается и усваивается учебная программа.
Урок является живой клеточкой учебно-воспитательного процесса, всё самое важное и самое главное для школьника совершается на уроке.
Современные научные представления об уроке выражается следующей схемой:
Она даёт представления: о единстве обучения, воспитания, развития. В соответствии с этой схемой должен осуществляться каждый урок.
В ней находит своё выражение логика современной теории обучения и в определённой степени социальный заказ общества системе образования.
Общей функцией урока является вооружение учеников глубокими и осознанными знаниями. Исходя из современных научных представлений об уроке, его цель носит триединый характер и состоит из 3 аспектов: познавательного, развивающего и воспитывающего.
Познавательный аспект ТЦУ – это учить каждого ученика самостоятельно добывать знания; формировать навыки, умения, которые обеспечивают успешную деятельность школьника: репродуктивную, конструктивную или творческую. Осуществлять главное требование к овладению знаниями: полноту, глубину, осознанность, оперативность, прочность. Формировать то, что ученик должен познать, уметь в результате работы на уроке.
Развивающий аспект ТЦУ – это наиболее трудный для учителя, так как развитие ребёнка происходит медленнее, чем процесс его обучения и воспитания. Он учит анализировать, выделять главное, обобщать, сравнивать и разрешать проблемы.
Воспитывающий аспект ТЦУ должен быть направлен на воспитание правильного отношения к общечеловеческим ценностям, высокого чувства гражданского долга.
ТЦУ
Конечный результат урока (КРУ)
Складывается из двух составляющих: качества работы учителя и показателей знаний, учащихся в ходе проведения урока.
Результат работы учителя:
1. Целенаправленность его деятельности на уроке.
2. Индивидуально-личностный подход к учащимся.
3. Работа учителя по формированию и развитию общеучебных навыков и умений, вооружению учащихся способами познавательной деятельности.
4. Развитие общих способностей учащихся.
5. Работа по развитию познавательного интереса.
6. Объективность оценки знаний учащихся.
7. Эффективность усилий, развивающих личность .
8. Эффективность воспитывающих влияний.
Содержание учебного материала – это тот фактический материал, который подлежит усвоению учащихся. Существует несколько требований к отбору учебного материала:
1. Нельзя использовать недостаточно современные и научно не выверенные положения и факты.
2. Необходимо отобрать наиболее ценную информацию, факты, понятия, законы, теории по изучаемому вопросу.
3. Материал должен быть организован таким образом, чтобы в нём была выделена ведущая идея, основное звено.
4. Содержание учебного материала должно отражать и методы получения знаний, типичные для данной темы.
Формы организации познавательной деятельности учащихся:
1. Индивидуально-обособленная форма. Она имеет место в том случае, когда содержание учебного материала вполне доступно для самостоятельного изучения и связанно с правильным подбором дифференцированных заданий и систематическим контролем учителя за их выполнением.
2. Фронтальная форма познавательной деятельности. Она используется на уроках, семинарах, конференциях и других видах учебных занятий. Учитель должен заранее проектировать, а затем и создавать на уроке учебные ситуации, отвечающие триединым целям урока, держать в поле зрения каждого ученика, поддерживать внимание и рабочую дисциплину.
3. Групповая форма организации познавательной деятельности. Величина группы должна быть от 2 до 5 человек, так как в более многочисленных группах невозможно обеспечить активную работу всей группы. Она предполагает предварительную подготовку учащихся к выполнению группового задания, краткий инструктаж учителя, распределение обязанностей. Наблюдение учителя и корректировка работы группы и отдельных учащихся. Групповая форма порождает ответственность, формирует интерес к работе товарищей.
4. Коллективная форма познавательной деятельности учащихся. Это наименее разработанная в дидактике форма организации познавательной деятельности. Она основывается на равенстве объективных условий для каждого. В микрогруппе работает 2-4 человека. В каждый момент половина говорит, остальные слушают, затем роли меняются. Это школа обучения каждого ученика каждым, она демократична по своей сути.
Особое место в учебном процессе занимает урок развивающий, разработанный Д.Б.Элькониным и В.В.Давыдовым.
Такой урок ставит учителя перед необходимостью искать формы и методы групповой и коллективно-распределительной деятельности учащихся. Дидактические принципы здесь – это принципы межличностного общения, построенные на доверии, уважения к чужому мнению. Из схемы видно, что развивающее обучение- это такая система, в которой результат функционирования одного структурного подразделения усваиваются функционированием другого. Они постоянно взаимодействуют друг с другом, составляют систему в целом. Данная схема позволяет учителю овладеть анализом урока, организовать учебную деятельность.
В последнее время особое внимание уделяется проектному обучению, оно может внедриться в классно-урочную систему. Проектный урок различает 3 вида занятий:
1 вид – урок целиком состоит из работы над проектом. Выбор формы проведения зависит от вида проекта. Предполагается высокая степень самостоятельности учеников в выполнение работы. Их не может быть много в виду высокой затратности работы над проектом и высокой степенью самостоятельности учащихся в выполнение проекта.
2 вид – это проведение практических урочных занятий с включением частично-самостоятельной деятельности учащихся. Важным фактором при этом является самоконтроль ученика и контроль учителя за выполнением плана.
3 вид – урок презентация проекта учеником. Это позволяет формировать проектную деятельность, активизировать познавательную деятельность школьников по предмету. Проектные уроки надо вводить постепенно, поэлементно.
Современные методисты, выделяют следующие формы организации учебных занятий и типологию уроков.
Типология урока в современной школе
Классические типы
Вводный урок
Тренировочный урок
Контрольный урок
Урок закрепления знаний,
умений, навыков
Урок самостоятельной работы
Урок с ТСО
Урок практической работы
Комбинированный урок
Повторительно-обобщающий урок Нетрадиционные типы
Урок фантазирования
Урок-соревнование
Урок открытых мыслей
Урок-турнир
Урок-эврика
Урок-зачёт
Урок-творчества
Урок-спектакль
Урок-конкурс
Урок-конференция
Интегрированный урок
Урок-игра
Урок-сказка
Урок взаимообучения
Урок-КВН
Урок-путешествие
Аукцион знаний
Волшебный конверт
Для этих занятий характерно следующие этапы:
1. Организационный момент, характеризующийся внешней и внутренней готовностью учащихся к уроку.
2. Проверка домашнего задания.
3. Проверка знаний и умений, учащихся для подготовки к новой теме
4. Постановка цели занятия перед учащимися.
5. Организация восприятия и осмысления новой информации, т.е. усвоение исходных знаний.
6. Первичная проверка понимания.
7. Организация усвоения способов деятельности путём воспроизведения информации и упражнений в её применении (в том числе смена вариантов) по образцу.
8. Творческое применение и добывание знаний, освоение способа деятельности путём решения проблемных задач, построенных на основе ранее изученных знаний и умений.
9. Обобщение изучаемого на уроке и введение его в систему ранее усвоенных знаний.
10. Контроль за результатами учебной деятельности, осуществляемый учителем и учащимися, оценка знаний.
11. Домашнее задание к следующему уроку.
12. Подведение итогов урока.
Ни один урок не может решать всех задач обучения. Он является частью темы, курса, учебного предмета. Важно всегда сознавать, какое место он занимает в системе учебного предмета, каковы его дидактические цели.
Урок – это педагогическое произведение, и поэтому он должен отличатся целостностью, внутренней взаимосвязанностью частей единой логикой развёртывания деятельности учителя и учащихся.
Соблюдая основные требования к уроку, учитель вносит в сочетании компонентов урока своё искусство, свой методический почерк, зависящий от характера класса, так и от его индивидуальных черт.
Список использованной литературы
1. Бабанский Ю.К. Анализ эффективности современного урока // Народное образование. 1979. №9.
вівторок, 4 жовтня 2011 р.
Методичні поради вчителю
Як сформулювати дидактичну мету проектної діяльності
(за О.В. Онопрієнко)
Дидактичну мету формулюємо в чотирьох аспектах; освітньому, розвивальному, виховному пш соціалізую чому.
Освітній аспект:
• Створення в учнів образу цілісного знання;
• Підвищення мотивації учнів для отримання нових знань;
• Вивчення найважливіших методів наукового пізнання (висунути й обґрунтувати задум, самостійно поставити і сформулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації);
• Вироблення вміння висувати теми (підтеми) проектів;
• Формування вміння висувати, аргументувати та захищати свої ідеї;
• Ознайомлення зі способами роботи з інформацією;
• Формування навичок самоорганізації (планування діяльності, програмування дій, корекція етапів і способів діяльності, гнучкість і варіативність дій).
Розвивальний аспект:
• Розвиток дослідницьких і творчих здібності особистості;
• Розвиток критичного мислення (готовність до планування, гнучкість мислення, наполегливість, готовність виправляти власні помилки, пошук компромісних рішень);
• Розвиток навичок аналізу та рефлексії (встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виділення суттєвих ознак з орієнтацією на поставлену мету, моделювання конкретного чи абстрактного продукту);
• Розвиток уміння визначати власну позицію, планувати свою роботу й час;
• Розвиток комунікативних умінь і навичок;
• Розвиток уміння презентувати результати своєї роботи.
Виховний аспект:
• Виховання значущих загальнолюдських цінностей (соціальне партнерство, толерантність, діалог);
• Виховання почуття відповідальності, самодисципліни і самоорганізації;
• Виховання бажання виконувати роботу якісно. Соціалізуючий аспект:
• Вироблення власного погляду на події;
• Усвідомлення значення спільних зусиль, роботи в команді;
• Застосування особистого досвіду учнів та узгодження його з науковим змістом проекту;
• Стимулювання учнів до самооцінної освітньої діяльності;
• Формування та розвиток здібностей учнів організовувати творчість інших.
Як учитель може зацікавити учнів роботою над проектом
Принципи створення мотивації проектної діяльності учнів:
1. Навчальна співпраця (вчитель і учні є партнерами).
2. Цілеспрямованість процесу дослідження (учні повинні самостійно обирати мету пізнавальної діяльності).
3. Особиста практична значущість (учні повинні знати, навіщо вони це роблять? Для чого їм це потрібно?)
4. Успішність і ефективність пізнавальної діяльності (учні працюють ефективно, коли відчувають, що їм під силу працювати над обраною темою дослідження).
5. Позитивна співпраця з консультантом (усвідомлювати, що помилка - це також позитивний результат, оскільки це дає можливість виправити її і знайти інше вирішення проблеми).
6. Потрібно враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів.
7. Потрібно враховувати суспільний та пізнавальний досвід учнів.
Для підтримання високого рівня мотивації під час дослідження учні повинні почувати себе:
• У безпеці (фізично й емоційно).
• Автономними (незалежними).
• Успішними (компетентними, творчими, професійними й знаючими).
• Такими, що їх цінують, про них турбуються.
• Задоволеними.
Використання інших засобів підвищення мотивації учнів
Учні переважно краще працюють і мають більшу мотивацію до роботи, коли існує аудиторія, яку вони поважають і цінують. Є багато способів використання такої аудиторії:
1. У перервах між роботою запропонуйте учням поділитися результатами роботи з однокласниками.
2. Розмістіть роботи учнів у вигляді плакатів на стіні в класі або у шкільній залі; спробуйте опублікувати ці роботи в пресі чи книзі.
3. Запросіть батьків, членів громади чи учнів інших класів подивитися, як учйі представляють те, чого вони досягли або навчилися.
4. Попросіть учнів розповісти своїм сусідам, про що вони тільки що почули, що дізналися або зрозуміли.
5. Нехай учні попросять своїх батьків або інших дорослих написати коротко, за що вони цінують їхню роботу, чому вони пишаються нею і що в ній є позитивного.
Як організувати групову роботу учнів з реалізації проекту
Оскільки успішна реалізація проекту великою мірою залежить від добре налагодженої групової роботи учнів, подаємо нижче деякі поради щодо її організації.
За кількістю учасників оптимальною вважають групу з 3-6 осіб, тому що при меншій кількості учням важко різнобічно розглянути проблему, а при більшій складно визначити, яку саме роботу виконав кожний учень.
Найдоцільніше формувати кожну групу із сильних середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й відбувається інтенсивним обмін, ідеями. Давайте учням достатньо часу для представлення різних точок зору, детального обговорень я проблеми, різнобічного розгляду питання. Потрібно прагнути також, щоб у групах були і хлопці, і дівчата.
Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і і характеру навчальних завдань, які необхідно виконати. Група загалом повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, а кожен член має відповідати чи свою частину роботи. Завдання в груді виконується в такий спосіб, щоб було можливо врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного її члена групи та загалом.
Організовуючи роботу учнів у групах, учитель повинен дотримуватися наступних правил:
1.Пояснення навчального завдання.
Коли вчитель об'єднає учнів в групи, він має дет; пояснити їм, як виконувати завдання і як учні повинні працювати разом у групі.
2.Створення позитивної взаємозалежності всередині
групи.
Позитивна взаємозалежність є необхідною для роботи и групі. Після пояснення завдання учням учитель має допомогти їм створити атмосферу співпраці за допомогою запровадження позитивної взаємозалежності під час робої п над проектом. Позитивна взаємозалежність пов'язує учиів один з одним, оскільки жоден учень не може сам, без всіх інших членів групи, успішно виконати завдання. Коли учні чітко усвідомлюють свою позитивну залежність один від одного, то бачать, що робота й зусилля кожного з них потрібні і без них неможливий успіх всієї групи, і що кожен з них робить свій особистий внесок в успіх усієї групи, виконуючи свою роль і завдання.
Учитель може створити позитивну взаємозалежність учнів у групі, коли:
- члени групи об'єднані навколо однієї спільної позитивної мети конкретної причини для дії;
- учні діляться ресурсами (матеріалами) в процесі роботи; кожен із них відповідає за виконання своєї частини завдання, використовуючи частину інформації, матеріалів для проведення дослідження;
- учитель визначає для учнів у групі взаємодоповнюючі, взаємопов'язані ролі в процесі дослідження. Ролі визначають відповідальність, яку бере на себе кожен учень в групі для виконання спільного завдання.
(за О.В. Онопрієнко)
Дидактичну мету формулюємо в чотирьох аспектах; освітньому, розвивальному, виховному пш соціалізую чому.
Освітній аспект:
• Створення в учнів образу цілісного знання;
• Підвищення мотивації учнів для отримання нових знань;
• Вивчення найважливіших методів наукового пізнання (висунути й обґрунтувати задум, самостійно поставити і сформулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації);
• Вироблення вміння висувати теми (підтеми) проектів;
• Формування вміння висувати, аргументувати та захищати свої ідеї;
• Ознайомлення зі способами роботи з інформацією;
• Формування навичок самоорганізації (планування діяльності, програмування дій, корекція етапів і способів діяльності, гнучкість і варіативність дій).
Розвивальний аспект:
• Розвиток дослідницьких і творчих здібності особистості;
• Розвиток критичного мислення (готовність до планування, гнучкість мислення, наполегливість, готовність виправляти власні помилки, пошук компромісних рішень);
• Розвиток навичок аналізу та рефлексії (встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виділення суттєвих ознак з орієнтацією на поставлену мету, моделювання конкретного чи абстрактного продукту);
• Розвиток уміння визначати власну позицію, планувати свою роботу й час;
• Розвиток комунікативних умінь і навичок;
• Розвиток уміння презентувати результати своєї роботи.
Виховний аспект:
• Виховання значущих загальнолюдських цінностей (соціальне партнерство, толерантність, діалог);
• Виховання почуття відповідальності, самодисципліни і самоорганізації;
• Виховання бажання виконувати роботу якісно. Соціалізуючий аспект:
• Вироблення власного погляду на події;
• Усвідомлення значення спільних зусиль, роботи в команді;
• Застосування особистого досвіду учнів та узгодження його з науковим змістом проекту;
• Стимулювання учнів до самооцінної освітньої діяльності;
• Формування та розвиток здібностей учнів організовувати творчість інших.
Як учитель може зацікавити учнів роботою над проектом
Принципи створення мотивації проектної діяльності учнів:
1. Навчальна співпраця (вчитель і учні є партнерами).
2. Цілеспрямованість процесу дослідження (учні повинні самостійно обирати мету пізнавальної діяльності).
3. Особиста практична значущість (учні повинні знати, навіщо вони це роблять? Для чого їм це потрібно?)
4. Успішність і ефективність пізнавальної діяльності (учні працюють ефективно, коли відчувають, що їм під силу працювати над обраною темою дослідження).
5. Позитивна співпраця з консультантом (усвідомлювати, що помилка - це також позитивний результат, оскільки це дає можливість виправити її і знайти інше вирішення проблеми).
6. Потрібно враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів.
7. Потрібно враховувати суспільний та пізнавальний досвід учнів.
Для підтримання високого рівня мотивації під час дослідження учні повинні почувати себе:
• У безпеці (фізично й емоційно).
• Автономними (незалежними).
• Успішними (компетентними, творчими, професійними й знаючими).
• Такими, що їх цінують, про них турбуються.
• Задоволеними.
Використання інших засобів підвищення мотивації учнів
Учні переважно краще працюють і мають більшу мотивацію до роботи, коли існує аудиторія, яку вони поважають і цінують. Є багато способів використання такої аудиторії:
1. У перервах між роботою запропонуйте учням поділитися результатами роботи з однокласниками.
2. Розмістіть роботи учнів у вигляді плакатів на стіні в класі або у шкільній залі; спробуйте опублікувати ці роботи в пресі чи книзі.
3. Запросіть батьків, членів громади чи учнів інших класів подивитися, як учйі представляють те, чого вони досягли або навчилися.
4. Попросіть учнів розповісти своїм сусідам, про що вони тільки що почули, що дізналися або зрозуміли.
5. Нехай учні попросять своїх батьків або інших дорослих написати коротко, за що вони цінують їхню роботу, чому вони пишаються нею і що в ній є позитивного.
Як організувати групову роботу учнів з реалізації проекту
Оскільки успішна реалізація проекту великою мірою залежить від добре налагодженої групової роботи учнів, подаємо нижче деякі поради щодо її організації.
За кількістю учасників оптимальною вважають групу з 3-6 осіб, тому що при меншій кількості учням важко різнобічно розглянути проблему, а при більшій складно визначити, яку саме роботу виконав кожний учень.
Найдоцільніше формувати кожну групу із сильних середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й відбувається інтенсивним обмін, ідеями. Давайте учням достатньо часу для представлення різних точок зору, детального обговорень я проблеми, різнобічного розгляду питання. Потрібно прагнути також, щоб у групах були і хлопці, і дівчата.
Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і і характеру навчальних завдань, які необхідно виконати. Група загалом повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, а кожен член має відповідати чи свою частину роботи. Завдання в груді виконується в такий спосіб, щоб було можливо врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного її члена групи та загалом.
Організовуючи роботу учнів у групах, учитель повинен дотримуватися наступних правил:
1.Пояснення навчального завдання.
Коли вчитель об'єднає учнів в групи, він має дет; пояснити їм, як виконувати завдання і як учні повинні працювати разом у групі.
2.Створення позитивної взаємозалежності всередині
групи.
Позитивна взаємозалежність є необхідною для роботи и групі. Після пояснення завдання учням учитель має допомогти їм створити атмосферу співпраці за допомогою запровадження позитивної взаємозалежності під час робої п над проектом. Позитивна взаємозалежність пов'язує учиів один з одним, оскільки жоден учень не може сам, без всіх інших членів групи, успішно виконати завдання. Коли учні чітко усвідомлюють свою позитивну залежність один від одного, то бачать, що робота й зусилля кожного з них потрібні і без них неможливий успіх всієї групи, і що кожен з них робить свій особистий внесок в успіх усієї групи, виконуючи свою роль і завдання.
Учитель може створити позитивну взаємозалежність учнів у групі, коли:
- члени групи об'єднані навколо однієї спільної позитивної мети конкретної причини для дії;
- учні діляться ресурсами (матеріалами) в процесі роботи; кожен із них відповідає за виконання своєї частини завдання, використовуючи частину інформації, матеріалів для проведення дослідження;
- учитель визначає для учнів у групі взаємодоповнюючі, взаємопов'язані ролі в процесі дослідження. Ролі визначають відповідальність, яку бере на себе кожен учень в групі для виконання спільного завдання.
неділя, 2 жовтня 2011 р.
субота, 1 жовтня 2011 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)